Останні дні були багаті на політичні події. Чи не головними виявилися спілкування Володимира Зеленського з представниками ЗМІ та його виступ перед депутатами під куполом Ради. З вуст президента українське суспільство бажало почути відповіді на численні гострі запитання та пояснення щодо скандалів, які супроводжують його Офіс. Зокрема скандал навколо розслідування Bellingcat стосовно «вагнерівців», про переліт гелікоптерами ДСНС на держдачу в Закарпатті на святкування ювілею керівника Офісу президента Андрія Єрмака та багато іншого.
Щоправда, не так сталося, як гадалося. В ході виступу глави держави під куполом Ради депутати та виборці мали змогу лише слухати про численні досягнення Володимира Зеленського та його команди.
Натомість спілкування з журналістами під час пресконференції вразило всіх не лише нестандартним для подібних заходів форматом, а й стилістикою. Проте найбільше всіх здивувала привселюдна перепалка Володимира Зеленського та журналіста Юрія Бутусова, оскільки ще жодний президент України не сперечався зі ЗМІ. Багато хто одразу сказав, що на пресконференції з пресою спілкувалась людина Володимир Зеленський, але аж ніяк не глава європейської держави. Адже президент країни не може собі дозволити подібні перепалки в присутності сотень телекамер.
Чому пресконференція пішла не за сценарієм, що спровокувало глибоку кризу між медіа та Офісом президента й чим Володимир Зеленський так схожий на Олександра Лукашенка, «ФАКТИ» розпитали у відомого українського журналіста, письменника та публіциста Віталія Портникова.
— Пане Віталію, наразі Володимир Зеленський перебуває на «екваторі» своєї каденції. Тож виборці вже хочуть почути про конкретні досягнення на посаді. Аналізуючи виступ президента у парламенті, як би ви його оцінили?
Читайте також: Чи буде третій Майдан у 2021 році та чому пресконференція негативно вплинула на рейтинг Зеленського: політолог Саакян
— Про які саме електоральні мотиви йдеться?
— Можна припустити, що Зеленський робить такі пропозиції, маючи на увазі не реальну можливість перемовин з Володимиром Путіним, а намагаючись повернути собі ту частину проросійського електорату, яка відійшла від нього внаслідок його дій проти найближчого друга Путіна — Віктора Медведчука та закриття проросійських телеканалів. У такому разі це також не має якогось реального політичного змісту. Втім, допускаю й інше: сили з оточення Володимира Зеленського, які так чи інакше пов'язані з російськими політичними інтересами, просто працюють на те, щоб він робив такі заяви. Це робиться зі сподіванням, що або ці слова, або якісь кроки українського керівництва, спрямовані на збільшення контактів на рівні Зеленський-Путін, призведуть до гострої дестабілізації ситуації в нашій країні. А також до поглиблення провалля між Зеленським і патріотично налаштованою частиною громадян і таким чином полегшать Володимиру Путіну реалізацію завдання з окупації нових регіонів України. Це те, що може бути. Все інше, сказане Володимиром Зеленським, не вартує навіть 30 секунд обговорення.
— На жаль, провалля існує не лише між Зеленським і патріотично налаштованими українцями, але й медіа.
— Думаю, так відбувається, оскільки у президента України уявлення про керування державою приблизно такі ж як у його колег на сході Європи — президента Росії Володимира Путіна та Білорусі Олександра Лукашенка. Зеленський тяжіє до авторитарного стилю управління державою, який в українських умовах є згубним як для стосунків між президентом і медіа, так і для стосунків між ним та суспільством, та й самого виживання української держави. Ми бачимо, що Зеленський буквально з першого дня обрання президентом України копіює не свого телевізійного героя Голобородька, а іншого телевізійного героя — президента Білорусі Олександра Лукашенка. І те, як він розмовляє з медіа, якщо подивитись на спілкування Лукашенка зі ЗМІ, то ви побачите аналогічний стиль: це неповага, відверте хамство, яке приховується за удаваною щирістю. Мовляв, я можу сказати тобі все, що захочу, бо ти нічого мені не можеш зробити — я тут президент, я тут господар.
Приблизно так, як білоруський президент спілкувався з кореспондентом BBC під час останнього інтерв'ю, так це робить Зеленський, розмовляючи з українськими журналістами. А тут ще є досить очевидна схожість — Зеленський, як і Лукашенко, живе в ідеальному світі, який створюють в його найближчому оточенні. Так само, як і Лукашенко, Зеленський не розуміє, що таке баланс, що таке вислуховувати чиюсь думку, шукати компроміси. За своєю психологічною натурою він далекий від таких простих речей, які відрізняють демократичного політика від авторитарного діяча.
До того ж брак аргументів. Ви ж бачили, Зеленський зривався на хамство, коли йому не було що відповісти. В таких ситуаціях хамство та неповага — єдина можливість уникнути відповіді.
Читайте також: З 2023 року ми знатимемо про всі закордонні активи наших громадян, — Данило Гетманцев
— З вашої точки зору, чому саме так розвивалась цьогорічна пресконференція Володимира Зеленського?
— Думаю, вона мала відбуватись, як телевізійний серіал. Тобто Зеленський говорить про цей удаваний державний переворот, після чого всі запитання журналісти задають саме про нього. Ну що може більше цікавити людей, як не тема державного перевороту? Виявилось, українські журналісти на це не пішли, їх цікавили інші запитання. Відповідати на які Зеленський був відверто неготовий.
— Однак, готуючи президента чи будь-якого іншого високопосадовця до такого масштабного заходу, як пресконференція, пресслужба зазвичай відпрацьовує різні варіанти відповідей на всі можливі запитання від журналістів. Виникає запитання — чому Володимира Зеленського не підготували до заходу так, як треба?
— Бо очікували, що буде розмова про зовсім інше: йтиметься про обговорення державного перевороту і його ролі в ньому.
— Але ж за всіх інших президентів розроблялось кілька можливих варіантів розвитку подій під час спілкування зі ЗМІ. Це робилось для того, аби президент достойно виглядав в очах суспільства.
— Але ж інші президенти були політичними діячами, а Володимир Зеленський телевізійний комік, який оточений невігласами.
— Відверто кажучи, у спілкуванні між журналістами та президентом не відчувалось ані дистанції, ані взаємної поваги.
— Це вже питання до того, що зусиллями Зеленського відбулась повна десакралізація влади. Коли Володимир Зеленський 2019 року говорить, що кожен з нас президент, так він і розмовляє з президентами. Про яку повагу може йтись? Зеленський не поважає інші інституції, зокрема парламент, Конституційний суд тощо. Тобто він нікого не поважає. В результаті перестають поважати його. Це прямий наслідок роботи самого Зеленського з демонтажу українських державних інституцій. Це те, заради чого олігархи привели його до влади 2019 року. Тобто заради демонтажу українських державних інституцій. Жодного іншого завдання у цієї людини на посаді президента немає і бути не може.
До слова, жодної війни з олігархами не відбувається. Планові конфлікти я бачу, те, що з певними олігархами існує певна напруга, — теж. Водночас олігархи не позбуваються своєї монопольної власності, власне проти головного партнера і покровителя Зеленського не відбувається жодних реальних дій. І це зважаючи на те, що навіть міжнародні партнери вказують на цю ситуацію. Вважаю, що війна з олігархами — це така ширма, за якою приховується справжній Зеленський — олігархічний агент на президентській посаді.
— Щодо Лукашенка — складається враження, що його як президента поважають більше, принаймні ЗМІ.
— Я так не вважаю. До нього просто не допускають незалежних журналістів. Він давно зачистив у Білорусі всі незалежні медіа. Багатьох людей знищив фізично. У Білорусі немає жодних медіа, які могли б вважатись опозиційними до влади. Навіть коли такі медіа жевріли, до 2020 року, їх точно не допускали на пресконференції Лукашенка.
Читайте також: «Зеленський не почувається президентом з якоїсь причини», — політичний психолог Світлана Чуніхіна
— Невже Україна рухається в аналогічному напрямку?
— Думаю, ми не дійдемо до цього, бо в нас набагато сильніше суспільство у порівнянні з білоруським. Впевнений, що воно не дозволить Зеленському стати нашим Лукашенком. Не вийде, хоча очевидно, що бажання є, і величезне.
— Насамкінець не можу не спитати: на вашу думку, чи можливий в Україні третій Майдан?
— Не вважаю, що всі політичні події майбутнього треба розглядати в категоріях минулого. Майдани — і перший, і другий — були пов'язані з тим, що українське суспільство виступало проти спроб тодішнього, досить впливового, клану Януковичів фактично позбавити Україну незалежності та суверенітету. В тій ситуації, абсолютно очевидно, Майдани були саме рухом за незалежність. До того ж, якщо говорити про 2013−2014 роки, ми побачили абсолютну нездатність Януковича до діалогу з власним населенням і одночасно його готовність стріляти у власне населення.
Не думаю, що Володимира Зеленського можна порівнювати по цих категоріях. Вважаю, якщо протести проти чинної влади набудуть масового характеру, вона буде здатна до діалогу і навряд чи зможе забезпечити силовий захист так, як це робив Янукович. Вони не стрілятимуть в народ. Тому я б не став говорити, що Майдан — це єдина форма ось такої політичної боротьби в даних умовах. Буде так, як диктуватиме політичний процес. Можуть бути дострокові чи строкові вибори або масові виступи, внаслідок яких влада піде на діалог і призначення виборів. Як це відбуватиметься, ми побачимо тоді, коли ці події почнуться, якщо вони почнуться.
Фото з сайту president.gov.ua та зі сторінки Віталія Портнікова у Facebook