Згідно з канонічними текстами та апокрифічними джерелами, імператор Ірод для проведення перепису своїх підданих, видав указ, який наказував кожному жителю імперії з'явитися «у своє місто». «Своїм містом» для Йосипа, а значить, і для зарученої з ним Марії, яка чекала народження дитини, був Вифлеєм. Туди вони й вирушили.
Оскільки в місті через велике скупчення людей не було де влаштуватися на ніч, Йосипу та Марії довелося переночувати в печері, яку за необхідності використовували як хлів. Коли в Марії почалися пологи, Йосип вирушив за повитухою, але привівши її до печери, побачив, що все вже відбулося: «у печері засяяло таке світло, що вони не могли витерпіти його, а через деякий час світло зникло й з'явилося немовля, вийшло та взяло груди матері своєї Марії». А першими, хто прийшов вклонитися новонародженому Ісусу, були пастухи, яких сповістив про цю подію янгол.
Приблизно до середини IV століття Різдво Христове та Хрещення Господнє були одним святом, яке називалося Богоявленням і відзначалося 6 січня. Але потім Римська церква почала святкувати Різдво Христове окремо — у ніч з 24-го на 25 грудня.
Традиційно до Різдва церкви, будинки та вулиці населених пунктів прикрашаються ошатними ялинками та гірляндами різнокольорових лампочок.
Звичай використовувати вічнозелені рослини як символи відродження життя й родючості сягає корінням у далеке минуле. Так їх сприймали у давньонімецьких племенах. Так сприймали хвойні дерева, прикрашені прив'язаними до них стрічками, й давні римляни.
До речі, до винаходу електричних гірлянд ялинки прикрашали зазвичай саморобними іграшками та паперовою мішурою. І лише у XV-XVI століттях в Європі на ялинках з'явилися свічки, що горять, головним призначенням яких було відлякувати від будинку злих духів. Проте відкритий вогонь і паперова мішура — небезпечне сусідство, здатне спричинити страшну біду. Все змінилося після винаходу американцем Едісон лампи розжарювання. За однією з версій, першу ялинкову гірлянду з різнокольорових лампочок вигадав у 1882 році помічник Едісона Едвард Джонсон. Але без спеціальних інженерних знань увімкнути таку гірлянду було дуже складно. За іншими джерелами, винахід гірлянди належить земляку Едісона Ральфу Моррісу, який запропонував використовувати її як ялинкову прикрасу напередодні 1895 року. Що й було успішно зроблено — гарно прибрали ялинку перед Білим домом. А в Європі перші електричні гірлянди з'явилися у 1906 році, ними було прикрашено кілька ялинок у столиці Фінляндії.
Читайте також: Католицьке Різдво зустрінемо з «плюсом»: на зміну морозам йдуть потепління та снігопади
Ще з V існує звичай у храмах і будинках вірян встановлювати на Різдво Христове своєрідні ясла (вертепи) з фігурками немовляти Ісуса, Божої Матері, Йосипа, ангелів, пастухів, які прийшли вклонитися Ісусу, та тварин: бика, осла, овець. Такі вертепи можуть бути як саморобними, так і справжніми витворами мистецтва.
У середні віки з'явився ще один звичай — показувати різдвяні вистави. Спочатку вони служили у храмах ілюстраціями до євангельських текстів, але згодом переросли у справжнє самостійне театральне дійство.
У п'ятницю, 24 грудня, у християн західного обряду — Святвечір. Традиційно з появою на небі першої зірки родина збирається за столом, прикрашеним хвойними гілками. За народним звичаєм, дотримання якого в багатьох католицьких країнах у наш час не вважається обов'язковим, на вечерю слід подати 12 пісних страв (у католиків це означає відсутність м'ясних страв та алкоголю), що символізують 12 апостолів і 12 місяців минулого та майбутнього років. А ось що неодмінно має бути присутнім на столі, так це кутя та «облатки Святвечора», або «різдвяні облатки» — різдвяний хліб (тонкі листки випеченого прісного тіста круглої або прямокутної форми з тисненими зображеннями на різдвяні теми). Декілька облаток кладуть у центрі столу на невелику кількість сіна або на маленьку подушечку, набиту сіном, — на згадку про немовля Ісуса, що лежало на сіні в яслах у Віфлеємі (до речі, слово «Віфлеєм» перекладається як «Будинок хліба»).
Після особливого благословення білих облаток їх переломлюють: із найкращими побажаннями по черзі дають один одному відламати та з'їсти часточку своєї облатки. Кладуть облатку й на тарілку, яку ставлять у пам`ять про померлих родичів — для них за столом у Святвечір завжди залишають одне вільне місце.
А спеціально приготовленими облатками рожевого кольору пригощають свійських тварин. Деякі з них, згідно з легендою, цієї ночі отримують дар говорити людською мовою.
Закінчується вечеря співом колядок. Після чого віряни вирушають на урочисту нічну різдвяну месу. Перші такі святкові нічні богослужіння почали проводити у V столітті, але до XVIII століття у Європі про них практично забули. За винятком дуже невеликої кількості католицьких країн, до яких належала, наприклад, Польща. І саме поляком — Папою Іваном Павлом ІІ — традиція проводити нічні різдвяні богослужіння була відновлена у 1978 році спочатку у Ватикані, а потім і у всьому католицькому світі.
Взагалі ж Різдвяна літургія складається з трьох служб — опівночі — Пастирка (у слові від Бога-Отця), на світанку (в утробі Богоматері) та вдень (у душах вірян). Кожен католик має бути хоча б на одній з цих урочистих служб.
І звичайно, готуючись до зустрічі Різдва, кожна господиня приділяє особливу увагу святковому меню. Вважається, що частування у це свято, особливо в перший день, має бути дуже багатим — тоді й наступний рік буде щасливим. Головна різдвяна страва в багатьох країнах — запечена індичка (або, на крайній випадок, качка), в інших — порося. І, звичайно, існує величезна кількість різних національних страв. Деякі з них готуються досить часто, інші — лише на Різдво. Дуже популярні різні пудинги та рулети із солодкою начинкою, прикрашені сценками на тему свята.
В усьому світі заведено на Різдво обмінюватися подарунками. Їх кладуть під ялинку, під подушку або у спеціальні шкарпетки від Санта-Клауса. В Англії, наприклад, є навіть день (28 грудня), присвячений подарункам. А італійці пов'язують кількість вручених подарунків зі своєю доброю долею наступного року, тому там можна отримати презент прямо на вулиці від абсолютно незнайомої людини.
Отримують невеликі подарунки й колядники. У католицьких країнах зазвичай ходять з колядками та щедрівками до родичів та друзів. А, наприклад, у США колядки та різдвяні гімни звучать всюди. І під час співу часто збирають кошти на благодійність.
Урочистості католицької церкви тривають вісім днів (з 25 грудня по 1 січня). Цей період зветься Октава Різдва Христового, коли церква згадує святих, яких називають «товаришами Христа» (наприклад, святого апостола та євангеліста Іоана Богослова). 26 грудня святкується день Святої Сімейства, 28 грудня згадують вифлеємських дітей-мучеників, убитих за наказом царя Ірода, а 1 січня відзначають свято Пресвятої Богородиці. Закінчується різдвяний період 6 січня, коли католики відзначають Богоявлення.
Усі Святки потрібно присвятити Богові, рідним та близьким людям, забувши про образи, сварки та чвари. А також слід надавати допомогу тим, хто її потребує.
Читайте також: Непорочне зачаття Діви Марії: як відзначають свято у різних країнах