У п'ятницю, 7 січня, православні та греко-католики України, а також представники інших християнських конфесій, які користуються юліанським календарем, відзначають одне з найважливіших та радісних своїх свят — Різдво Господа Бога та Спаса нашого Ісуса Христа.
Про події, що відбулися більш ніж 2 тисячоліття тому, нам розповіли двоє євангелістів — Матвій та Лука. Їхні розповіді не повторюють, а доповнюють одна одну.
Від Матвія ми дізнаємося про заручини Йосипа з Дівою Марією, про те, як він взяв на себе турботу про неї і народжену від Духа Святого дитину, про волхвів, що прийшли вклонитися Божому немовляті та принесли йому в дар золото, ладан і смирну. До речі, у західній традиції ці волхви шануються як святі царі, а їхні мощі й досі лежать у Кельнському соборі. (Цікаво зазначити, що у 1996 році у своїй книзі «Свідчення Ісуса» німецький вчений Карстен Пітер Тіде, відомий як знавець раннього християнства, довів, що старовинний рукопис, що містить фрагменти тексту Євангелія від Матвія, належить до 66 року I століття, тобто був написаний ще за життя апостолів!)
А Лука описує, як Ангел Господній приносить Діві Марії звістку про те, що їй судилося стати матір'ю Сина Божого. Оповідає він і про обставини Різдва: про наказ кесаря Августа провести перепис населення по всій Римській імперії (перепис, розпочатий едиктом Августа, для Юдеї припав на останні роки царювання Ірода; після смерті Ірода він був припинений, а потім продовжився і закінчився, коли Сирією керував Квірін). Щоб записатися, Йосип з дружиною Марією, яка очікувала народження дитини, вирушив з Назарету в місто Давидове, яке називалося Вифлеєм. І там Марія народила «Сина свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця взаїзді».
Про обставини появи на світ Ісуса Христа розповідають і два апокрифічні джерела: «Протоєвангеліє Якова» та «Євангеліє Псевдо-Матфея». У них йдеться, що через відсутність місць у заїзді (готелі) Йосипу та Марії довелося влаштуватися на нічліг у печері, яку за необхідності використовували як хлів. Коли в Марії почалися пологи, Йосип пішов за повитухою, а коли привів її до печери, побачив, що все вже відбулося: «У печері засяяло таке світло, що вони не могли винести його, а через деякий час світло зникло і з'явилося немовля, вийшло і взяло груди матері своєї Марії». Першими, хто прийшов вклонитися новонародженому Ісусу, були пастухи, сповіщені ангелом про цю подію.
Щодо дати народження Ісуса Христа, то треба зазначити, що юдеї взагалі не мали традиції відзначати день народження. Скажімо, у Біблії святкування цієї події згадується лише стосовно трьох людей: єгипетського фараона, а також Антіоха — правителя Сирії, якого люто ненавиділи юдеї, та Ірода Антипи — того самого, чиї веселощі закінчилися вбивством Іоанна Хрестителя. Отже, за життя Ісуса день його народження не відзначався, і згодом ця дата взагалі забулася.
І хоча для перших християн найважливішим був сам факт народження Сина Божого, який, не перестаючи бути Богом, став ще й людиною, з часом виникла потреба визначити, коли сталася ця подія.
І зробити це хоча б приблизно можна було саме завдяки історичним подіям, описаним євангелістами та іншими сучасниками Діви Марії та Ісуса. Такими, наприклад, як перепис населення Римської імперії або поява на небі Вифлеємської зірки, що призвела до Богонемовляти волхвів для вручення йому дарів.
Першим, чий розрахунок року Різдва Христового отримав загальне визнання, став римський монах Діонісій (Дені) на прізвисько Малий (близько 470 — 544 рр.), якому в 525 Римський Папа Іоанн I доручив скласти нову таблицю для обчислення дати Великодня. Майже у кожної держави існувало своє літочислення. За його початок, як правило, приймалася якась важлива подія у житті народу — наприклад, сходження на трон нового правителя чи заснування нового міста.
Розроблена Малим нова система відліку часу від Різдва Христового (або початку нової ери) замінила колишню, що спиралася на 284 рік приходу до влади жорстокого переслідувача християн імператора Діоклетіана. Щоправда, як пізніше з'ясувалося, у розрахунки Діонісія вкралася помилка — він визначив дату народження Ісуса як 754 рік від заснування Риму, що приблизно на п'ять років пізніше, ніж це виявилось під час аналізу подій, відображених в історичних джерелах.
Спочатку ця система використовувалася лише обмеженим колом осіб у Римі, але на Заході до X століття вона стала загальноприйнятою. У Російській імперії вона була введена у січні 1700 року.
Слід зазначити, що до IV століття Церква згадувала народження Спасителя одночасно з Його Хрещенням — це було єдине свято під назвою Богоявлення, яке відзначалося 6 січня. І лише у 336 році (за іншими джерелами, у 353 році) у Римській церкві Різдво Христове стали відзначати як самостійне свято 25 грудня, а Хрещення Господнє (яке як і раніше називали також Богоявленням) — 6 січня. 25 грудня для святкування Різдва Христового обрано невипадково. Це час зимового сонцестояння, як у Римській імперії язичники з розмахом відзначали «день народження сонця непереможного». Коли в IV столітті переслідування християн припинилися, християнська церква стала святкувати в цей день народження «Істинного Сонця», «Сонця правди» — Ісуса Христа.
Дещо пізніше в цьому питанні за Західною Церквою послідувала і Східна — таке рішення було офіційно закріплене у 381 році в Константинополі на помісному соборі східних ієрархів, який згодом був визнаний усіма церквами і отримав назву — Другий Вселенський собор Християнської церкви. Але коли після реформи Папи Григорія XIII у другій половині XVI століття світ перейшов на григоріанський календар, християни розділилися на тих, хто святкує Різдво Христове 25 грудня, і тих, для кого це свято настає 7 січня. Тут можна лише додати, що до нашого часу день зимового сонцестояння вже змістився з 25 на 21−22 грудня, а 13 днів, на які зараз григоріанський календар випереджає юліанський, до 2100 року перетворяться на 14 днів, і Різдво тоді відзначатиметься 8 січня.
Здавна в Україні найретельніше готувалися як до Різдва, так і до його передодня, який називається Навечір'я Різдва або Різдвяний святвечір (у нас його ще називають Святвечір, або Багатвечір).
У різних областях нашої країни існують свої звичаї для Святого вечора та Різдва. Але об'єднує їх бажання зробити все можливе, щоб у наших оселях завжди панували мир та любов, спокій та достаток. А для цього треба виконати певні умови.
Готуватися до свята бажано всією сім'єю: «Хто всім гуртом клопоче перед Різдвом, той проживе рік у мирі та злагоді».
Навести лад у будинку та у всіх господарських спорудах.
Помиритися з усіма, з ким у сварці, пробачити всі образи та вибачитися у ображених.
Постаратися зібрати на Різдво всіх членів сім'ї: наші предки попереджали, що той, хто відзначає свято не з сім'єю, приречений весь рік «блукати світом».
Надати будь-яку посильну допомогу нужденним.
І, звичайно, постаратися завітати до святкових богослужінь, які в ці дні відрізняються особливою урочистістю.
Як і будь-яке велике свято, Різдво має передсвято (воно почалося 2 січня) і післясвято (віддання Різдва — 13 січня). Вранці 6 січня зазвичай у храмах читаються Великі (Царські) часи, що робиться лише три рази на рік — напередодні Різдва, Навечір'я Хрещення і Страсну п'ятницю. Потім починається літургія, послідовність якої склав святитель Василь Великий (таку літургію здійснюють лише 10 разів на рік).
Читайте також: Святвечір 2022: традиції вечора перед Різдвом, 12 пісних страв, обряди та прикмети
У цей день дотримуються суворого посту. Власне, ті, кому дозволяє здоров'я, взагалі намагаються їсти лише один раз, коли після появи на небі першої вечірньої зорі, що символізує зірку Вифлеємську, всі члени родини у ошатному одязі зберуться за столом із пісними стравами.
Різдвяна служба починається з ранку і продовжується Літургією Іоанна Златоуста. У якихось храмах віряни збираються на молитву вночі, а в інших — уранці 7 січня.
Тропар свята Різдва (датується IV століттям)
Різдво Твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися Тобі — Сонцю правди, і пізнавати Тебе — Схід з висоти. Господи, слава Тобі!
Кондак Різдва
Діва днесь преістотного родить і земля вертеп неприступному приносить. Ангели з пастирями славословлять, а волхви зо звіздою подорожують, бо ради нас родилося дитя мале — превічний Бог.
А головне привітання цього дня: «Христос народився!». І відповідь на нього: «Славімо його!».
З Різдва Христового розпочинаються Святки, які триватимуть до Навечір'я Хрещення (7−17 січня). На цей час припадають церковне свято (Обрізання Господнє — 14 січня), пам'ятні церковні дати та народні гуляння. І всі ці дні в душах та серцях християн звучатимуть слова однієї з найкрасивіших українських колядок: «Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився!».
Читайте також: Різдво 2022: історія та традиції святкування, найкращі колядки, обряди та заборони свята
Раніше «ФАКТИ» розповідали, коли в Україні прийнято колядувати, посівати та щедрувати.