Відразу дев’ять вінницьких правоохоронців-спецпризначенців загинули у Запорізькій області, захищаючи Україну від російських агресорів. У неділю загиблих провели в останню путь.
— У ніч з 21-го на 22 травня, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинули бійці управління «Корпусу оперативно-раптової дії» Головного управління Національної поліції у Вінницькій області («КОРД»), — повідомили «ФАКТАМ» у відділі комунікацій обласної поліції. — У складі елітного полку спецпризначенців поліцейські раніше обороняли Київщину та Харківщину від російських загарбників. Тієї трагічної ночі ворог забрав життя полковника поліції Михайла Зайцева, підполковника поліції Ігоря Подзігуна, капітана поліції Віталія Антощука, майора поліції Дмитра Клименка, майора поліції Богдана Щербаня, капітана поліції Богдана Булеги, капітана поліції Віталія Олійника, старшого лейтенанта поліції Ігоря Бондарчука, старшого лейтенанта поліції Артура Турляка.
Їм назавжди залишиться 29, 32, 33, 35, 36, 37, 40 та 41 рік. Кожен з них був мужнім офіцером, відданим другом, люблячим сином, чоловіком та батьком. Вони назавжди увійшли в історію не лише поліції, а й України.
— Зведений загін правоохоронців-спецпризначенців декількох областей України, так званий полк «Сафарі», виконував завдання у Запорізькій області, — повідомило «ФАКТАМ» достовірне джерело у правоохоронних органах. — Одна ракета влучила у кімнату, де перебували вінниччани. Чітко у вікно. Дев’ять наших загинули на місці. Декого довелось опізнавати. Експертизи тривали довго. Усі ми вірили у диво, але його не сталось. Кажуть, що загалом тоді загинули 25−27 українських правоохоронців. Ще кілька десятків бійців були поранені. Зокрема, й наші. Дехто з поранених втратив руки та ноги.
Наші «специ» з перших діб війни героїчно захищали Україну. Були у Бучі, Ірпені… Вони невдовзі вже мали вертатись додому за ротацією. Ворог добре розумів, що ніколи не зможе перемогти наших сильних духом та тілом пацанів у чесному бою. Тож вчинив мерзенно. Бо хлопців здав підлий, підступний Іуда.
Версію зради частково підтвердив в ефірі «Еспресо ТВ» депутат Запорізької обласної ради та волонтер Сергій Лишенко:
— Ситуація була підло організована, спочатку було випущено три ракети по місцю розташуванню бійців. Відповідно, з'їхалися пожежники й почали гасити пожежу, і самі бійці гасили територію, виводили та перевіряли техніку. А через дві години було запущено ще два касетних снаряди, які нанесли нові пошкодження. Наслідки на сьогодні не розголошуються. Відомо лише про місцевих жителів, очевидців, які постраждали, коли прибігли на допомогу. Також зазнали пошкоджень прилеглі будинки.
Відомо, що удари були по місцю тимчасової дислокації бійців, які зупинилися на ночівлю.
Враховуючи застосування касетних снарядів, більшість вважає, що корегування не було, а був приліт по квадрату, бо накривали певну територію. Тобто ворог знав приблизно місце знаходження бійців і били по певній територій, щоб виявити й точно зачепити…
А у фейсбук-спільноті «Вінницький політклуб» з’явилося повідомлення, що буцімто вже встановили особу «навідника», який виявився місцевим офіцером, у званні полковника. Здав бійців за 600 доларів. Але офіційно цю інформацію поки ніде не підтверджують.
Як і не повідомили про точну кількість загиблих та поранених внаслідок обстрілу. Втім, поліція Черкаської області вже оприлюднила некролог за своїми чотирма загиблими побратимами… Офіційно відомо ще про загибель п’яти рівненських «КОРДівців», двох спецпризначенців з Буковини, одного з Закарпаття, Хмельниччини та Івано-Франківщини.
Шокуюча загибель відразу дев’яти бійців сколихнула усю Вінниччину. Колеги, друзі та бойові побратими загиблих досі не ймуть віри стосовно трагедії.
— Ми втратили кращих наших побратимів, — з сумом розповів «ФАКТАМ» товариш «КОРДівців». — Дехто з хлопців першими прийшли до новоутвореного спецпідрозділу. Усі були його кістяком. Бо ми є однією дружною командою, єдиним живим організмом!
До «КОРДу» хлопці служили спецпризначенцями у «Беркуті», «Соколі» та інш. Михайло Зайцев закінчив Житомирське військове училище, був кадровим офіцером. Щоб стати «КОРДівцями», витримали шалені навіть для спецпризначенця фізичні, інтелектуальні та психологічні навантаження. Наприклад, так званий тест Купера: спочатку пробігти три кілометри за 12 хвилин, далі без перепочинку 160 разів — прес, віджимання та підйом тулуба, а після цього підтягнутись на перекладині не менше 18 разів. Не вклався хоча би на пів секунди чи один раз — відразу до побачення!
Фінальний етап — «курс виживання». Це коли ти п’ять діб серед лісу, голого поля чи «руїн», майже без їжі, води, без сну, а навколо «бої», «ворог», «обстріли» та «поранені». І бігаєш із 45 кілограмами ваги на собі! Треба всіляко розвивати індивідуальні та командні якості! Не кожному «спецу» під силу скласти цей іспит! Крім чудової фізичної підготовки, кожен наш побратим мав фахову вищу освіту чи декілька вищих освіт.
Читайте також: «Дімі дуже подобався Маріуполь»: мати пресофіцера «Азову» Дмитра Козацького
За плечима кожного — сотні бойових операцій із ризиком для життя! Дуже показова історія, як хлопці «брали» дуже «борзого» громадянина, який вирішив, що він «король» Вінниці і примусить усе місто жити, як він хоче. Затримання відбулось у кафе у центрі. Спершу «крутий спортсмен» погрожував «розібратись», але за декілька секунд «відпочивав» у кайданках обличчям додолу на асфальті. Скавучав, наче побите дворове цуценя, мовляв, «відпустіть, мені боляче».
Або затримання двох чоловіків, які вбивали по всій країні людей та відбирали їхні квартири та майно. Ці двоє були заввишки два метри, статурою, наче горили. Ніколи не розлучались зі зброєю. На момент затримання вони їхали у таксі у велелюдному районі Вінниці. Вихідний день, на вулиці купа людей. Спецоперація відбулась без жодного пострілу. У свідків тоді склалось враження, що один автомобіль серед вулиці зламався, тож пасажирів пересадили до іншої автівки.
Скільки було й затримань особливо небезпечних вбивць, зухвалих рекетирів, «смотрящіх» за в’язницями, «авторитетів», блатних, наркодилерів, підривачів банкоматів, торговців зброєю, сутенерів, дурнів, які зп’яну стріляли по людях, тощо. Специфіка нашого підрозділу така, що називати імена й прізвища бійців на загал та показувати їхні обличчя можна лише після смерті. На жаль, настав цей час. Ми щиро співчуваємо рідним й близьким загиблих!
— І до «КОРДу» хлопці захищали Україну, — згадує ще один побратим загиблих. — Бо участь в АТО-ООС вже є обов’язковою вимогою для служби у «КОРДі». Дехто з пацанів влітку 2014 року входив до щойно звільненого Слов’янська, Краматорська та інших сіл та міст Донеччини й Луганщини. Саме вони брали участь у боях за звільнення міст пліч о пліч із нашими військовими, гвардійцями, «добробатівцями». Варто пригадати лише виявлені склади новітньої російської зброї у приміщенні технікуму у Слов’янську. Чи інші знахідки зброї та вибухівки на місцях боїв, зокрема на блокпосту коло рибгоспу у тому ж місті.
Під час захоплення міста Костянтинівка на Донеччині російські окупанти та їхні поплічники викрали з постаменту важкий танк ІС-3, поставлений на честь загиблих у Другій світовій війні. Планували використовувати його у якості бойової машини, встановили станок для великокаліберного кулемету, онлайн-камеру. Написали на башті «На Киев!», «На Львов», намалювали огидні емблеми… Після звільнення міста танк не вдалось виявити. Але наші «специ» знайшли бойову машину у схованці серед трамваїв у місцевому депо.
Як пригадують побратими загиблих, вінницьким спецпризначенцям під час служби доводилось не лише боротись зі злочинністю, а й рятувати людей.
— Капітан поліції Віталій Олійник колись врятував двох підлітків, — додає ще один ветеран-спецпризначенець. — У лютому 2008 року у Вінниці відбувався черговий міжнародний турнір з акробатики «Зорі над Бугом». Він проходив у спорткомплексі на березі річки Південний Буг. Віталій Олійник, тоді ще молодий правоохоронець, ніс службу із охорони громадського порядку. Із напарником вони саме патрулювали територію навколо спорткомплексу. У той час двоє підлітків, граючись, пішли на кригу річки. Дійшли майже до мосту. Там крихка крига проломилася. Діти впали у воду.
Віталій Олійник із напарником першими почули крики про допомогу. Віталій, як був — у формі, із спецзасобами — кинувся на порятунок. Сам спершу провалився біля берега, але, на щастя, викараскався з ополонки. Далі поповз до хлопчаків, які вже заклякли від переляку й крижаної води. Міцно вчепився в них та тримав до останнього.
Напарник Віталія подав довгу палицю. Це помітив ще один випадковий свідок пригоди — молодий спортсмен та військовий, який відвідував змагання разом із дружиною. Він теж поповз на кригу та допоміг Віталію й підліткам. Врешті спільними зусиллями діти були врятовані. За героїчний вчинок Віталія Олійника згодом нагородили. Цікаво, чи пам’ятають ці вже дорослі хлопці свого рятівника? Чи знають про його загибель…
Віталій Олійник та Віталій Антощук разом навчались у вінницькій школі № 29. Разом служили — спершу у міліції, а далі вже у поліції та у «КОРДі». Разом й загинули.
Вінниччина зустріла героїв живим коридором поваги та співчуття й живими квітами. Сотні людей на вулицях міст і сіл навколішки віддали шану полеглим спецпризначенцям. Тисячі небайдужих відвідали й скорботний похорон 29 травня на площі імені Василя Стуса у Вінниці. Усіх загиблих правоохоронців поховали у закритих трунах.
Колеги, друзі та родичі загиблих героїв з «КОРДу» планують увіковічнити їхню пам'ять та честь у документальному фільмі.
А у Вінниці з’явилась вулиця Героїв поліції — на честь усіх вінницьких правоохоронців, які загинули, захищаючи Україну. Начальник обласної військової адміністрації та депутат Вінницької міської ради Сергій Борзов виступив із ініціативою перейменувати таким чином міську вулицю Блока. На черговій сесії міськради рішення ухвалили одноголосно.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли, що під час боїв з російськими окупантами в районі Попасної внаслідок авіаудару загинув Віталій Дерех — уродженець Тернополя, знаний у місті журналіст, митець, пластун, член куреня «Орден Залізної Остроги».
Фото відділу комунікацій ГУНП у Вінницькій області та з соціальних мереж