В Україні наразі немає жодної людини, яка б не постраждала від війни та її наслідків. Особливо глибоко травмовані наші діти, яких війна позбавила нормального дитинства, відчуття безпеки, можливості розвиватися, а часто й залишила без рідних, домівки та здоров’я.
Це добре розуміють засновниці фонду Future for Ukraine — десять українок, які були вимушені рятуватися від війни. Вже за кордоном вони вирішили всі зусилля та біль, любов і ненависть спрямувати на допомогу своїй країні. Усього за місяць вони «побороли» закордонну бюрократію і наразі допомагають дітям, попри все, залишатися дітьми.
«Війна. Як її бачать наші діти? Про що вони думають у момент, коли їх будять серед ночі і, загорнувши у ковдру, спускають у підвал будинку, паркінг або найближчу станцію метро? Що вони відчувають, коли треба залишити всі свої книги, іграшки, речі, попрощатися зі своїм сильним і надійним татом і у тривожному поспіху зрання тікати кудись у невідомість?» — говорить співзасновниця та віцепрезидентка FFU Олена Сотник, бо впевнена, що діти страждають найдужче.
Фонд Future for Ukraine організував виставку дитячих малюнків «Діти. Війна. Майбутнє». Відкриття відбулося на станції метро «Майдан Незалежності», а експозицію встановили у верхньому вестибюлі станції «Золоті Ворота». Частину робіт надав благодійний проєкт «Мамо, я бачу війну», який збирає малюнки для цифрового музею.
Ідея виставки виникла, коли команда FFU відвідувала сиріт з дитячих будинків Львова та області — до Західної України евакуювали дитячі заклади опіки з регіонів, де ведуться активні бойові дії. Команда FFU передала діткам гуманітарну допомогу, речі, іграшки та художні матеріали, запропонувавши намалювати майбутнє й те, як вони бачать сьогоднішні події.
«На виставці представлено триста дитячих малюнків, на яких відображені переживання наших дітей, які бачать жахіття війни на власні очі, — розповідає про експозицію Олена Сотник. — Діти зображують смерть, вибухи, страх, бомбосховища, кров, жах. Наймолодшому художнику 5 років. Маємо замальовки 8-річної Даринки з тимчасово окупованого Херсону та 11-річної Даші зі ще на той час більш-менш вцілілого Маріуполя. Малюнки відображають усі жахи війни: зґвалтування у Бучі намалювала Маша з Одеси, смертельну посівну зобразила Валерія, Іванка зробила сюжет про солдатів росії, які нищать пологовий будинок».
Олена Сотник, правозахисниця з чималим досвідом, наполягає на тому, що всі українські діти мають отримати статус «дітей війни» та всебічну допомогу світової спільноти.
«Дітей неможливо обманути. Вони все бачать, все розуміють і знають, хто добрий герой в оповіданні, а хто злий. Сьогодні діти — свідки російських злочинів в Україні, — продовжує Сотник. — Виставкою ми хочемо привернути увагу до проблем дітей. Через аномальний стрес багато з них потребують медичної та психологічної допомоги. У дітей зафіксовані порушення сну, енурез, випадки неконтрольованої агресії чи, навпаки, відстороненість та апатія».
Олена Сотник також говорить: «Ми вже зараз маємо почати по-іншому дивитися на освіту, психологічну підтримку дітей та їхніх батьків, створювати острівки стабільності та допомагати їм пережити ці страшні часи, дарувати хвилини спокою, розслаблення та віру у майбутнє».
Команда Future for Ukraine збирає волонтерів, громадські організації та фахівців з усього світу для того, щоб допомогти українцям, які цього потребують: військовим і пораненим внаслідок бойових дій, дітям та їхнім родинам за кордоном та внутрішньо переміщеним особам.
Серед кейсів — індивідуальні аптечки для військових IFAK, встановлення систем металоостеофіксації для пацієнтів з переломами (вже проведено 27 операцій).
Фонд розпочав співпрацю з американськими фондами Rochester Regional Health Foundations та організацією RocMaidan, створеною українською діаспорою у США. Завдяки цьому фонди покращують логістику та можуть ефективніше розподіляти благодійні внески з Америки. Також гуманітарну допомогу фонд отримує з Японії, Польщі, Португалії та інших країн Європи.
У червні Future for Ukraine запустили одразу два великі проєкти — Гуманітарний штаб у Києві та Children Hub у Варшаві.
Київська команда фонду разом із волонтерами приймає, формує та видає гуманітарні набори переміщеним особам. Це цілі родини, які через війну були вимушені тікати до Києва, втратили домівки та роботу. На превеликий жаль, у перші дні після відкриття штабу команда виявила, що таких людей дуже багато. У тестовому режимі довелося день і ніч обробляти сотні запитів від людей, яким наразі потрібні базові речі — їжа та засоби гігієни.
Children Hub у Польщі команда FFU вирішила відкрити, щоб допомагати евакуйованим дітям та їхнім мамам з адаптацією у новій країні. Саме ця країна приймає основне навантаження від потоку біженців з України. Звісно, польська інфраструктура не була готовою до таких викликів. До хабу вже приходять маленькі відвідувачі, щоб погратися, поспілкуватися з психологом та однолітками, відпочити від мовного бар'єру, а їхні мами мають кілька годин на день, щоб зайнятися важливими справами. Невдовзі фонд готується до відкриття другого хабу, великого й просторого, щоб задовільнити великий запит.
Олена Сотник та команда FFU у ці важкі часи закликає знаходити мотивацію саме у дітях, допомагати їм подолати травми та виправдати надії. Адже діти — це наше майбутнє: «Наші діти дивляться на нас. Вони впевнені, що ми знаємо, як поводитися, і зможемо зупинити цю війну. Вони вірять у нас. Ми не маємо права їх розчаровувати та схибити».