Через декілька днів після Першого Спасу, 19 серпня в християнському календарі відмічене як важливе свято — Преображення Господнє на честь події, коли на горі Фавор учні побачили у божественному світлі Ісуса Христа (хоча він вже знав про все, що згодом з ним станеться).
На свято, як повелося, віряни йдуть до храмів відвідати святкову літургію, поставити свічки за здоров’я, освятити городину і садовину, в тому числі і яблука. Тому у свята є ще назви — Яблучний спас, або Другий спас чи Спас на горі.
Яких традицій заведено дотримуватися на Яблучний Спас і чого не можна робити в період посту, «ФАКТАМ» розповіла Олена Громова, етнограф, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).
- 19 серпня християне шанують день, коли в Галілеї на горі Фавор після молитви апостоли Петро, Іаков та Іоанн побачили дивовижне Преображення Господа, — це був момент істини, і учням відкрилася Його божественна природа і сила як Сина Божого, — зазначає Олена Громова. — Саме на горі Спаситель дізнався, що помре на хресті, а потім воскресне. А вид Ісуса змінився — він просяяв на сонці, одежа побіліла, а поруч постали пророки Мойсей і Ілія, які розмовляли з Ісусом про останні Його дні земного життя. Подія сталася перед Великоднем, проте церква встановила свято влітку, використавши і замінивши слов’янське язичницьке свято врожаю Яблучним спасом. І з’явився звичай освячувати дари природи в церкві. З IV століття Яблучний спас є одним із 12 найбільших церковних свят, а на горі Фавор відкрили храм, який прославляє Преображення Господнє.
В цей день святять колосся жита-пшениці — на знак подяки Богові. Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі саме в ту пору дозрівав виноград і його освячували. І церква стверджує думку, що все — від людини до рослини — присвячене Богу-Творцю.
Також в цей день в кошик для освячення обов’язково клали яблука (звідси і народна назва свята) та мед. Спас також називають і Медовим, оскільки зазвичай пасічники саме до 19 серпня масово збирали дозрівший мед. Ним пригощали сусідів, кумів, приятелів, немічних, сиріт «на добро і на пожиток» і щоб у кожного було що освячувати. До речі, пасічники на Поліссі вважали своїми захисниками святих Іллю, Миколая і Пантелеймона, а також, нарізаючи стільники для освяти, молилися перед іконами покровителям бджільництва Зосимі і Савватію.
Преображення Господнє завжди припадає на Успенський піст (14−27 серпня), тому діють деякі перестороги. Не можна вживати молочні, м’ясні, яєчні страви (з дозволених виділяють гриби, крупи, овочі, фрукти, мед, горіхи, хліб). Також слід утриматися від подорожей, не їздити далеко від дому. Зараз рекомендовано приділяти час молитві і послуху, дотримуватися як традиційних правил, так і правил воєнного часу. Період у нас складний, але його треба пережити.
В свято заборонялось працювати в городі, лаятись, шити («Хто на Спаса шиє — до кінця днів сльози ллє»), в'язати, навіть вбивати комах, сваритися, ображати інших, конфліктувати, пліткувати, заздрити, ображатися, сумувати (й допускати розваги, пісні-танці). Треба було гнати погані думки і стримувати негативні емоції. Щоб невдачі не переслідували родину впродовж року, люди вірили, що треба було до свята навести лад в господі, а на саме свято не віталось бажання працювати, виконуючи тяжку роботу.
- В різних регіонах освячували на Другий спас все, що наросло в городі і саду: кукурудзу, огірки, помідори, персики, сливки, груші, — розповідає Олена Громова. — В цей час заведено вживати плоди нового врожаю, особливе місце серед яких займають освячені яблука — їх треба скуштувати раніше за інші продукти. В давнину до Яблучного спаса намагалися не їсти яблук, бо це може накликати біду (особливо заборона була важливою для жінок, які втратили дітей).
Чого тільки не було в спасівському кошику: фрукти, овочі, колосся, квіти і цілющі рослини
Натомість, господині обов'язково готували їжу з освячених продуктів. В цей період практикували більше пісне меню: ліпили вареники з яблучною начинкою і поливали медом, зазвичай робили яблучні галушки, варили грушевий або сливовий кисіль, готували яблучний пиріг, коржики з медом і маком, їли і так яблука-груші. З яблуками пекли пироги, пиріжки, бабки тощо — на Спаса готували з тіста багато смаколиків.
Наприклад, пісний яблучний пиріг можна приготувати дуже просто.
Інгредієнти:
борошно — 1 склянка (250 мл),
цукор — 1 скл.,
манка — 1 скл.,
розпушувач — 1 ч. л. з гіркою,
яблука- 6 шт.,
вода — 200 мл,
соняшникова олія — 30 мл.
Треба змішати сухі компоненти і розділити на чотири порції. Яблука потерти на буряковій тертушці і розділити на три частини. У форму (папір змастити олією) висипати першу порцію сухої суміші, розрівняти і викласти на неї частину яблук і так робити далі, чергуючи вологі і сухі шари. Останнім має бути сухий. Його змастити рідиною (200 мл води і 30 мл рослинної олії без запаху), а щоб вона пройшла у пиріг, його проштрикнути декілька разів виделкою. Тримати в духовці 40−45 хвилин при температурі 180 градусів.
Не постували старі люди, діти, хворі. В деяких спасівських стравах, як свідчать старовинні рецепти, є і непісні інгредієнти. Дозволялось при потребі відступити від посту і вжити трохи риби на Спаса. За столом могли випити і яблучного або виноградного вина, наливочки (які тримали до свят), приговорюючи: «Дай, Боже, щоб і на той рік вродило» (вшановували городину і садові дари). Зі сторони церкви могло бути послаблення в день свята, як і на Вербну неділю або на Благовіщення. Подекуди у зв’язку з великим святом використовували скоромні продукти. З цього приводу приводжу рецепт з такими складниками.
Яблучна бабка:
Інгредієнти:
500 г яблук
½ склянки сметани
3 яйця
6−10 ст. ложок цукру (на смак)
7- 5 столових ложок борошна
1 ч ложку меленою кориці.
Цукор розтерти з яєчними жовтками і сметаною, додавати борошно, половину яблук потерти на тертушці, а іншу — нарізати дрібними кубиками і посипати корицею. Змішати все зі збитими білками. Помістити суміш в змащену маслом і обсипану борошном форму. На повільному вогні випікати в духовці приблизно годину. На стіл подавати бабку гарячою.
- На Яблучний спас в храмі освячували їжу, що готувала хазяйка, також несли і косиці з колосся, обжинкові вінки, спасівську свічку, ще могли і воду приносити, — продовжує Олена Громова. — Після освячення продукти (пиріжки, фрукти) роздавали дітям, родичам, близьким, зустрічним на вулиці, старцям, бо вважалось, що так вони отримують цілющу силу. Пригощаючи яблуком, приказували: «Здоровому тілу — здоровий дух!». Як на Маковія створювали обереги-букети (іноді зі свічкою), так і на Яблучний спас теж брали святити лікарське зілля — васильки, чорнобривці. Освячені квіти чорнобривців могли кидати в воду для купання малечі, а ще використовувати для заварювання чаю.
Як вже казала, в церков несли освячувати плоди і різні рослини, колоски пшениці та жита, а ще спасівські свічки. Їх заготовляли наперед на весь рік і саме це робилось з воску в теплу пору. Ще напередодні спаса родина бралася за свічникарство, щоб традиційно підготувати свічки до церкви, бо «Богові угодна свічка, зроблена своїми руками». У кожного в сім’ї була своє важливе завдання: господар робив свічки громничні, страсні, великодні, на Свят вечір, на Водохрещу, поминальні для покійника, вдовам до церкви, бідним, сиротам; господиня спеціалізувалася на родильних свічках (застосовували при пологах), для хрестин і весіль, для родини. Дітей теж залучали до цього процесу. На Яблучний спас урочисто виготовлялась висока свічка-«трійця», яка складалась з трьох свічок (витвір символізував Бога Отця, Сина і Святого Духа). Її прикрашали квітами материнки, чорнобривців, деревію, канупером і зберігали після свята під образами, використовуючи при потребі — від бід і напастей. Під час виготовлення свічок голосно не розмовляли, могли співати, намагаючись створити позитивну атмосферу. Часто наші пращури ще й формулювали установки, звертаючись до сил природи: «Пресвята родюче земле наша, ниви, сади, городи, дай вам, Боже, світлого сонця для врожаю»… «Ліси, води, повітря, душі праведні (йдеться про бджіл), хай всім ведеться добро, буде пожиток»… На свято «трійцю» запалювали ще в церкві і несли додому. З нею хазяїн спочатку обходив господу (бджіл, сад), а потім уже направлявся в дім.
Зазвичай зі Спасами селяни докошували ниви і завершувався процес святом обжинків. Господині готували великий обід, а женці збиралися, співаючи: «Ми підемо вечеряти у багатий двір, а у багатому дворі і хліба столи, і хліба, і солі — всього доволі». З останнього збіжжя сплітали обжинковий вінок (його, як і колосся, носили святити на Другий спас і розміщали посеред святкового столу), прикрашаючи калиною і волошками. Невеликий сніп, сплетений з пучків пшениці, залишали у дворі.
На Спаса годилося випікати першу хлібину з нового урожаю, ставити на покуті першого снопа та в'язати з частини нескошеного поля «спасову бороду» (залишали невеликі незжаті купки зернових для тваринок і птахів). Могли нескошені рослини скрутити і урочисто зав’язати стрічкою. Це було щось подібне до жертвоприношення за отриманий врожай. Обряд має також назву «велесової», або «дідової бороди». А часто народні майстри з таких зернових спеціально виготовляли «бороду» для дому — на достаток і добробут. Після Яблучного Спаса починали виорювати ниви, водилося свяченою водою окроплювати землю, підготовлену вже під озимину.
- Як на деякі свята (на Страсний четвер, Зелені Свята), так і на Яблучний спас приділяли увагу поминальному ритуалу, коли згадували померлих родичів, — зазаначає Олена Громова. — Після святкової церковної служби селяни на могилки приносили фрукти і просили священника правити панахиду. Бідним роздавали на спомин душі пироги біля церкви, а в західних регіонах випікали для цього великі красиві пташки-голуби. В народі вірять, що предки сприяли дозріванню плодів, охороняли поля, сади і городи. Їм урочисто запалювали спасівські свічки з нового воску, кришили хліб, виливали медовий напій.
За народними прикметами, з настанням Яблучного (а тим більше Третього спасу, який приходить 29 серпня) помічали певні перетворення в природі, поворот до осені — ночі й ранки стають все холоднішими. Тому й казали: «Прийшов Спас — пішло літо від нас», «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!», «Минув Спас — держи кожух про запас», «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло». Впродовж десятиріч з’являлися деякі народні прикмети: «У Спасівку на деревах жовтіє листя — до ранньої осені», «Як на Спаса без дощу, то буде суха осінь», «У Спасівку великі вітри — зима буде з віхолами та лютими морозами», «До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки — на себе», «На Спаса йде дощ — в січні наступного року буде сніжити, якщо спекотно — січень морозний», «Вродило багато „антонівки“ — наступного року вродить хліб», «Як прийде Спас, то комарам рветься бас, як прийде Пречиста, забере їх нечиста».
Раніше ми розповідали про церковні свята в серпні.
У тексті використані матеріали з польових зошитів Олени Громової, зібрані у відрядженнях за період 2000−2020 роки