Економіст і голова ради Центру економічної інтеграції та сталого розвитку Роман Комиза висловив свою позицію щодо останніх заяв Штайнмаєра, в яких він закликав німців відмовитися від старих уявлень про росію, охарактеризувавши поточну ситуацію як «нову еру конфронтації».
«Тут слід звернути увагу на один дуже важливий фактор, що здатний кардинально змінити все, — повністю розгорнувши ту стратегію, яку Німеччина вибудовувала після 2-ї Світової війни та, особливо, після падіння Берлінського муру і встановлення особливих відносин із пострадянською росією. Суть у тому, що Німеччина — країна з величезним (за європейськими мірками) населенням і недостатнім доступом до природних ресурсів, яка, з огляду на низку історичних причин, програла іншим європейським державам перегони за освоєння колоній у період Великих географічних відкриттів і наступних за ними трансформацій на етапі раннього періоду розвитку світового капіталізму. Це вилилося у витрати наздоганяючого розвитку, який багаторазово втягував Німеччину в епіцентр локальних, регіональних і світових воєн. Німеччина не бачила іншого шляху, окрім як розвиток у рамках імперської моделі, що робило її агресивним і небезпечним конкурентом на світовій шахівниці з погляду інших гравців, які вже пройшли шлях трансформацій, що відкрив їм доступ до світових ресурсів і міжнародної торгівлі, і не бажали ділити з кимось ще шматки глобального пирога, які їм дісталися. Це Захід. У схожій ситуації опинилася Японія.
Єдиною можливою моделлю, що дозволяла Німеччині розвиватися, а не тягнути жалюгідне існування серед інших, більш успішних європейських націй, була імперія. А шлях до імперії в тих історичних умовах лежав через жорстку конфронтацію і агресію щодо інших імперій. Підсумок відомий: Німеччина зазнала повного розгрому в результаті Першої, а потім Другої світової війни. На імперській моделі було поставлено великий жирний хрест.
За підсумками цих воєн і, особливо, 2-ї Світової війни, Німеччина пройшла дуже непростий шлях. Спочатку це було тотальне зовнішнє управління з боку двох таборів країн-переможців: СРСР і США, які контролювали і створювали залежності для НДР і ФРН, відповідно. Потім, уже після об'єднання Німеччини, залишилася військово-політична залежність від США та економічне ув'язування в сиропі Євросоюзу (до речі, також багато в чому внаслідок політики США), але в обмін на можливість реалізувати свій економічний потенціал, завдяки відкриттю для Німеччини світових ринків, включно з ринками США та інших союзників на Заході. Німеччина перетворилася на успішну експортну економіку, що дало змогу закрити питання з джерелом добробуту її громадян".
Однак, пояснює експерт, незважаючи на залежності, Німеччина мало помалу намагалася грати самостійно.
«росія, прекрасно це розуміючи, підігравала Німеччині, створюючи вікна можливостей для задоволення її окремих інтересів, зокрема, на світовій арені. Але при цьому, росія зуміла створити новий формат залежності — ресурсний і, в першу чергу, енергетичний.
У спробах втекти від заступництва США, Німеччина утримувалася на короткому газовому повідку в руках кремля, який при кожному незручному русі перетворювався на зашморг на шиї Німеччини… Таким чином, Німеччина опинилася в непростій ситуації, коли йти врозріз з інтересами США означає втратити пряме джерело свого добробуту, але водночас діяти проти росії означає втрату або обмеження доступу до ресурсів, що означає втрату конкурентоспроможності на світовому ринку приблизно з такими ж підсумковими наслідками.
Вирватися з цього порочного трикутника до недавнього часу, теоретично, можна було тільки одним способом — шляхом повернення до старої доброї імперської моделі. Але практично, в даних військово-політичних умовах це було неможливо. Що робити?..
І ось зараз, внаслідок війни, яку розв'язала російська федерація проти України, відкрилося нове вікно можливостей безпосередньо для Німеччини. І саме Німеччина, за умови правильної побудови своєї нової стратегії, може виявитися одним із головних бенефіціарів за підсумками цієї війни. Але для цього Німеччині треба діяти більш рішуче, наповнивши практичним змістом той набір правильних тез, які видав Штайнмаєр.
Читайте також: Не війська, а банда мародерів: рашисти у Кирилівці нахабно грабують бази відпочинку, вивозячи з них бойлери та побутову техніку
Не знаю, чи розуміють усе саме так зараз у Німеччині, але якщо не до кінця розуміють, то Україні слід їм у цьому допомогти. Усе логічно просто: отримати свободу дій від заступництва США за рахунок росії неможливо і невигідно. Вигідно вкластися в те, щоб чужими руками — назвемо це так: завдяки діям союзників, але за рахунок грошей і технологій Німеччини — сприяти зміні режиму і подальшого устрою на пострадянському і постросійському просторі. Це дасть змогу Німеччині отримати доступ до ресурсів, що належать народам росії, на більш справедливих умовах на основі прямих відносин з урядами нових незалежних держав, тобто оминаючи москву як імперський центр, що встановлює монопольні ціни і використовує нафту і газ як політичну зброю".
Таким чином, констатує Роман Комиза, Німеччина вперше у своїй історії зможе розв'язати свою одвічну проблему доступу до ресурсів без необхідності відродження імперської моделі і не вступаючи в жорстку конфронтацію зі своїми союзниками на Заході. Але для цього Німеччині спочатку треба стати найкращим союзником України, тому що саме Україна тримає зараз у своїх руках ключ від величезних дверей на вході в чудовий новий світ построссійського простору.
Нагадаємо точку зору експерта щодо атак на енергооб’єкти «Треба запасатись терпінням та готуватись до ще складніших випробувань».