Росіянину Федору Ванюкову, який демобілізувався з кулею в голові, не пощастило — його тут же мобілізували й за тиждень він загинув. А 27-річному мобілізованому з Великих Лук Роману Демиденкову на війні з Україною пощастило— він воював лише півтори години. Та й то: більшість часу — у непритомному стані. Зате тепер може насолодитися рекомендованим лікарями постільним режимом та іноді — українським борщем.
Демиденков з Псковської області рф намагався уникнути мобілізації. Він втік з міста у село, та біля батьківської хати на нього вже чекала пересувна мобілізаційна група. 7 жовтня його офіційно мобілізували. А за кілька днів транспортували в Луганську область на фронт. Тільки-но новобранців вивантажили в якійсь лісосмузі, як почався мінометний обстріл.
Демиденков встиг почути звук мотора якоїсь техніки, що сунулася в його напрямку, як поруч розірвалася граната, й він втратив свідомість. Очунявся, коли український військовик пропонував йому здатися в полон. На що Роман з радістю й погодився. З моменту, як він потрапив на фронт, не пройшло й півтори години.
Поранення осколками виявилися легкими, але українські медики рекомендували йому постільний режим. Якого той ретельно дотримується, навіть інтервʼю журналісту Дмитру Карпенку давав лежачи.
Розмову з Романом Демиденком опублікував на своєму YouTube-каналі Володимир Золкін. У соцмережах вже пропонують присвоїти полоненому звання «найшустріший мобік».
А от воронізьким товаришам Романа по «чмобілізації» не пощастило. Півтисячі окупантів було знищено на Луганщині, поки їх рідні пікетували воронізьку прокуратуру, вимагаючи правди про долю мобілізованих, лопат для них та повернення на фронт командирів, що втекли перед боєм.
Також читайте у «ФАКТАХ»: Мобілізовані росіяни протестують, що їх кинули на передову, не навчивши вбивати українців
Розповідь окупанта Алєксєя Агафонова, який вцілів на Луганщині, цитує російське видання. За словами Агафонова, за три дні весь батальйон мобілізованих з Воронізької області був практично знищений. Хоча їм обіцяли тилову службу в «територіальній обороні» Сватового. Але в ніч на 2 листопада всіх вивезли в район сусідньої Макіївки, де наказали окопатися в лісосмузі й утримувати лінію оборони. Командири практично одразу ж поїхали у тил начебто за солдатськими речами. А мобілізовані виявили у лісосмузі десятки, якщо не сотні, трупів своїх попередників. Новоприбулим окупантам ЗСУ теж влаштувало пекло — обстріл їх позицій тривав три доби. Пережити його не вдалося майже нікому.
«З 570 чоловік цілими лишилися 29, ще 12 поранені, інші — «всьо», — наводить видання слова Агафонова.
У Сватовому, куди самостійно повернулися ті, хто вижив із воронізького батальйону, тиняються їхні товариші по нещастю з інших розбитих підрозділів. Їх збирає начальство і, разом з новоприбулим поповненням знову відправляє на передову. За словами Агафонова, «українці вже зачистили всю територію, де воювали мобілізовані».
Його розповідь підтверджують і родичі ще кількох уцілілих, яким вдалося звʼязатися з рідними. Дружина одного з них, Людмила Черних, переказала слова чоловіка, що деякі вцілілі «добрались якось до Сватового, де ховаються. Вони бояться кудись іти, навіть до блокпостів бояться вийти. Керівництво їх покинуло, й вони не знають, що їм робити, просто просять допомоги».
Також читайте у «ФАКТАХ»: «З путіним все може статися. А росіян треба просто ізолювати. На жаль, це втрачена гілка розвитку цивілізації», — Сергій Гайдай
Інформацію російських журналістів підтверджує й голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай. Він також повідомляє, що українські Сили оборони знищують на тому напрямку росіян батальйонами.