Велика війна змусила мільйони українців виїхати за кордон, і далеко не всі вони повернуться на Батьківщину. Загарбники масово викрадають українських дітей. Тисячі наших співвітчизників віддали та ще віддадуть життя за волю України. Як все це вплинуло й вплине в майбутньому на демографічну ситуацію в країні? Чи відбудеться після війни бебі-бум? І що слід зробити, щоб чисельність населення у нас хоча б не зменшувалася? На ці та інші запитання «ФАКТАМ» відповів заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи доктор економічних наук Олександр Гладун.
— Які прогнозуються довготривалі наслідки великої війни? - запитую члена-кореспондента Національної академії наук України Олександра Гладуна.
— Не втішні. Ось цифри: на початок 2022 року з урахуванням людей, які мешкали в Криму та ОРДЛО, чисельність населення України становила 42 мільйони. За нашим прогнозом, через 15 років вона зменшиться приблизно до 30 мільйонів. Тобто очікується стрімке скорочення населення, якщо на державному рівні не буде вжито дієвих заходів протидії цьому.
— Певно, щоб зробити демографічний прогноз аж на 15 років, треба знати, коли закінчиться війна?
— Так, це обов’язково треба врахувати для складання прогнозу. Але є проблема: ніхто не знає, коли настане мир.
— Як же ви рахували?
— Ми виходили з вірогідної дати завершення війни — 2024 рік.
— Щоб населення України хоча б не зменшувалось, скільки дітей має народжуватись?
— Аби не відбувалося скорочення населення за рахунок природного чинника, треба, щоб одна жінка фертильного (репродуктивного) віку в середньому народжувала 2,1−2,2 дитини (в демографії цей показник називається сумарний коефіцієнт народжуваності).
— Тобто, умовно кажучи, 1000 жінок мають народити за своє життя 2100−2200 малюків, і в такому разі чисельність населення у нас не буде скорочуватися?
— Саме так.
— На якому рівні зараз цей коефіцієнт?
— Щодо нинішнього року говорити поки зарано. А ось у 2022-му, за нашими оцінками, він становив менше одиниці — 0,89. Після завершення війни цей показник зростатиме, але не достатньо. Ми прогнозуємо, у 2036 році його значення буде на рівні 1,33. Тобто на третину менше, ніж потрібно для того, щоб чисельність населення України хоча б не скорочувалася. Важливо розуміти, що це скорочення відбувається за рахунок того, що помирає більше людей, ніж народжується.
— Як вплинула велика війна на народжуваність в Україні?
— У 2022 році дітей у нас народилося приблизно на 25 відсотків менше, ніж у 2021-му. Але це не повні дані. Адже близько 20 процентів території України окуповано, і ми не маємо інформації, скільки немовлят там народилося. Врахуйте також, що частина вагітних були змушені виїхати з країни та народили за кордоном. Цієї статистики ми також не знаємо.
— Через відкрите вторгнення російських військ дуже багато українців виїхали за кордон, але частина повернулася й буде повертатися. Яка прогнозується чисельність населення України не через 15 років, а в найближчому майбутньому?
— Коли почалася велика війна, близько 5 мільйонів евакуювалися до Західної Європи й десь 1,2−1,3 мільйони виїхали (хто добровільно, а хто й примусово) в росію. Причому окупанти насильно вивезли у рф багато українських дітей.
Читайте також: «Потрібно сховати дітей!»: директор інтернату під Херсоном зробив все можливе, щоб завадити окупантам вивезти маленьких українців до росії
Серед евакуйованих за кордон дві третини — це жінки та дівчатка. Одна третина — переважно хлопчики та чоловіки похилого віку.
Частина з них дійсно повертається. Ми вважаємо, що у 2024 році в Україні буде мешкати 35 мільйонів 61 тисяча людей. Але, як я вже казав, надалі очікуємо неухильного скорочення чисельності населення.
— Як нівелювати або пом’якшити цю тенденцію?
— Нівелювати практично неможливо, адже у нас процент літніх людей надто великий. Зрозуміло, що відсоток смертності серед цієї категорії високий. До того ж в Україні великий процент смертності чоловіків працездатного віку.
— Чому? Сподіваюсь, не через зловживання алкоголем?
— Якраз через спиртне — це одна з основних причин. Плюс — куріння, нездоровий спосіб життя. Врахуйте й те, що чоловіки працюють на найбільш небезпечних роботах. В результаті до великої війни у нас на 100 жінок було лише 85 чоловіків. Зараз, зі зрозумілих причин, цей розрив має тенденцію зростання. Після війни співвідношення чисельності чоловіків і жінок буде залежати від того, скільки жінок повернеться в Україну та скільки чоловіків виїде за кордон.
Читайте також: «Щоб не було наступного покоління, яке зможе захищати країну»: посол Великої Британії про викрадення росією українських дітей
— Коли закінчиться війна, відбудеться бебі-бум?
— На жаль, ні.
— Ну чого ж ні? Почнеться масова демобілізація, чоловіки повернуться додому, й народжуваність має значно зрости.
— Проблема в тому, що в Україні відбулася зміна репродуктивної поведінки населення. З війною це не пов’язано.
— Пробачте, що конкретно мається на увазі?
— Те, що типовими стали однодітні сім’ї. Хоча під час опитувань молоді пари кажуть, що налаштовані мати двох, а може, й трьох дітей. Але по факту виходить інакше: близько 75 відсотків родин, в яких є неповнолітні, мають по одній дитині. З двома дітьми — лише 22 відсотки.
Щодо бебі-буму. Так, після великих потрясінь зазвичай відбувається так зване компенсаційне підвищення народжуваності (а не бум, бо бум — це стрімке зростання). Адже під час війни багато жінок стараються не народжувати, а коли настає мир, реалізують відкладене бажання стати мамами. В результаті, справді, відбувається збільшування народжуваності, але тимчасове — незабаром вона повертається до звичайного рівня.
До речі, виходячи з досвіду інших країн, які пережили війни, можна припустити, що після завершення нинішньої війни кількість розлучень у нас зросте. Адже з фронту люди повернуться значною мірою іншими, ніж були до 24 лютого. Хоча врешті все залежить від конкретних чоловіка та жінки.
— Я буду дуже задоволений, якщо ми у своїх прогнозах помилимося та насправді все буде значно краще, зокрема щодо народжуваності, — продовжує Олександр Гладун.
— Може статися, що помилитесь?
— Шанс є. Адже значна кількість демографічних прогнозів, по суті, являються попередженням суспільству, що існують небажані тенденції, які призведуть до невтішних наслідків. Тож треба вжити заходів, щоб наш прогноз не справдився. От такий парадокс. Цікаво, що фактично всі країни не задоволені демографічною ситуацією у себе.
— В тому числі Китай?
— Так, Китай також. Тривалий час у КНР штучно стримували народжуваність, дозволяючи родинам мати тільки одну дитину. Через це зараз процент старших людей там високий, і це проблема для країни.
— Що має зробити українська держава для стимулювання народжуваності? Збільшити фінансові виплати?
— Не тільки. Практика показала, що збільшення виплат на дітей дає ефект лише перші 2−3 роки. Тобто після їх підняття народжуваність дійсно зростає, але за декілька років повертається до попередніх значень. Тож якщо йти цим шляхом, то слід весь час підіймати суми виплат.
— Такий підхід не дуже ефективний?
— Так, не дуже. Оптимальний — це впровадження комплексу заходів: пільгові кредити на придбання житла й пільги на комунальні послуги, висока заробітна плата, щоб батьки мали можливість забезпечувати дітей. Щодо державної допомоги на дітей, то, на мою думку, вона має виплачуватись до 18 років. Але не обов’язково це мають бути тільки перерахування грошей батькам, частина коштів може бути на конкретні витрати, пов’язані з дитиною.
— Тобто на оздоровлення, відвідування різних гуртків та спортивних секцій?
— Саме так. Скажімо, дитина хоче займатися в театральній студії або секції футболу. Будь ласка, батьки записують її туди, а оплату занять беруть на себе державні соціальні служби.
Зараз в Україні наймані працівники заробляють в середньому 15−20 тисяч гривень на місяць. Візьмемо середньостатистичну молоду родину. Нехай сумарний заробіток чоловіка й дружини десь 40 тисяч. На ці гроші можна жити. Коли народжується дитина, дружина йде в декретну відпустку — й доходи родини різко зменшуються: без врахування державної допомоги лишається зарплата чоловіка — близько 20 тисяч. Приблизно по 7 тисяч на кожного члена родини. А якщо народилася двійня, то взагалі настає фінансова катастрофа. Фактом є те, що у нас в країні народження дитини підвищує ризик того, що родина опиниться на межі бідності.
— Державні виплати не компенсують втрати сім’єю доходів?
— Не компенсують. Повторю, потрібен комплекс заходів. Зокрема, якщо мама не хоче три роки сидіти з дитиною, то держава має надати їй можливість без проблем влаштувати маля в ясла, садочок. Причому працювати вони мають за гнучким графіком. Зараз, на жаль, місць в дошкільних дитячих установах в багатьох містах і селах України не вистачає.
Нагадаємо, розмір допомоги при народженні дитини фіксований та однаковий для всіх (попри кількість дітей, які виховуються в сім'ї) — 41 280 гривень. Виплата здійснюється одноразово у сумі 10 320 грн, а решта допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців — по 860 грн щомісяця.
— Є ознаки того, що рф робить кроки для зміни демографічної ситуації на окупованих територіях шляхом завезення туди своїх громадян?
— Так, вона таке робить. Це називається «демографічне захоплення територій». Подібне в історії людства траплялося багато разів: якщо загарбнику вдається захопити чужу територію, то він починає «вирішувати там демографічне питання». Адже, як правило, місцеве населення за замовчуванням налаштовано до окупантів вороже. Загарбники прагнуть позбутися місцевих, а певну їх частину переманити на свій бік. Звідси терор щодо мирних жителів. Нагнітанням страху росія підштовхує людей полишати свої домівки та їхати на підконтрольну українській владі територію. Тих, хто не поїхав, окупанти змушують або прийняти російське громадянство, або силоміць депортують в росію. А потім завозять на окуповані землі своїх громадян.
Путінський режим впроваджує практику «перетравлення» захоплених територій неймовірно швидкими темпами. Бо він до цього готувався заздалегідь. Особливо явно це проявляється на прикладі шкіл: у московитів вже були готові підручники, усілякі інші напрацювання (зокрема, методи тиску на вчителів та батьків), щоб зразу ж почати насаджувати у школах свою брехливу пропаганду.
— Певно, демографічна ситуація найважча в ОРДЛО, окупованих ще у 2014−2015 роках?
— Ми не маємо достовірної інформації звідти. До речі, від місцевих відомо, що в ОРДЛО всі ці роки приїздили на ПМП громадяни росії. В той період частина людей звідти виїхала на підконтрольну українській владі територію, а на їхнє місце заселялися російські громадяни. Тобто в ОРДЛО ще з 2014 року окупанти проводять заміщення місцевого населення на мігрантів з росії.
— Скорочення населення України може призвести до того, що до нас після війни почнуть масово приїжджати громадяни країн Африки та Сходу й відбудеться «тиха окупація»?
— Так, може. Практично вся територія України придатна до проживання і ведення господарської діяльності. Коли в Україні відбудеться суттєве економічне зростання, то вона стане привабливою для мігрантів. До речі, українці люблять бідкатися, мовляв, живемо не надто добре. Але слід розуміти, що більшість населення Землі живе значно гірше. Тому Україна може легко стати для них привабливою для постійного проживання або заробітку. Це може призвести до зміни етнічного складу населення.
Читайте також: Українські біженці допомогли збільшити населення Німеччини
— У світі є приклади тихої колонізації?
— Є. Скажімо, Китай уже давно фактично колонізує схід росії.
— Це не перебільшення?
— Ні, не перебільшення. Якщо дивитись об’єктивно, то найбільша зовнішня проблема для росії — це Китай. Не дарма ж на китайських картах територію КНР окреслюють аж до озера Байкал. Демографічне захоплення східних територій рф почалося ще в радянські часи. Китай вміє чекати. Коли в росії станеться серйозне потрясіння та виникнуть передумови до захоплення Сибіру, Китай проведе там щось схоже на російські «референдуми» та розв’яже питання з розширенням територій.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про те, що у багатьох школах Херсонської області окупанти ввели обов’язкові так звані «кадетські класи», починаючи з першого класу. Для цих учнів є обов’язковим носіння уніформи та додаткові заняття з «патріотичного» виховання.
На фото у заголовку: Через велику війну, розв’язану рашистами, з України до країн вільного світу були змушені виїхати 5 мільйонів людей. Ще 1,2−1,3 подалися в росію — хто добровільно, а хто й примусово (Фото з сайту armyinform.com.ua)