Світ колекціонерів надзвичайно цікавий. Сьогодні мова піде про незвичайне хобі — колекціонування плюшевих ведмедиків. Ця улюблена іграшка дітей у всьому світі не залишає байдужими й дорослих. Можливо, тому що багатьом нагадує про щасливе дитинство…
Про історію та сьогодення плюшевого ведмедика «ФАКТАМ» розповіла музейна реставраторка Ольга Буравчук.
— Версій появи цієї іграшки кілька, — розповідає Ольга Буравчук. — Згідно одній з них, плюшевий ведмідь уперше з'явився у США і завдячує своїй появі президенту Теодору Рузвельту. Його улюбленим хобі було полювання. Якось кілька днів команда американського президента вистежувала ведмедя. Але звіра так і не зустріли. Зрештою, знайшли кволе ведмежа, прив'язали до дерева і запросили американського лідера «пополювати». Рузвельт заявив, що стріляти не буде, і наказав негайно відпустити ведмежа. Ця історія облетіла всю Америку, газети приділили їй чимало уваги. Читачі оцінили вчинок Теодора Рузвельта, а ведмежа стало уособленням милосердя і гуманізму.
Одна з газетних публікацій вразила і сімейну пару з Брукліна — Морріса і Розу Мічтом. Вони пошили кілька ведмежат зі шматка оксамиту, прикріпили ґудзики-очі й виставили у вітрині своєї крамниці, де продавали солодощі, підписавши «Ведмідь Теодора». Іграшки тут же розкупили. Невдовзі господарі крамниці виставили нових ведмедиків, і їх знову тут же придбали. Зрозумівши, що ведмедики розкуповуються, Морріс Мічтом вирішив налагодити виробництво. І щоб не образити президента, попросив дозволу назвати іграшку його ім'ям — Тедді. Президент США був розгублений. Досі Теодора Рузвельта ніколи не просили дозволити на його честь назвати іграшкового ведмедя. Мічтоми навіть надіслали один екземпляр у подарунок його доньці. Тож президенту довелося погодитися. Так 1902 року спритний мешканець Брукліна Морріс Мічтом став офіційним «татом» популярної іграшки.
— Дуже цікаво.
— Успіх плюшевих ведмежат був неймовірним. Однак Моррісу Мічтому він не приніс великих статків. Морріс допустив дві серйозні для бізнесу помилки: не запатентував нову іграшку та її назву. На початку ХХ століття практично в усіх країнах світу було створено компанії, що спеціалізувалися на випуску ведмежат. Тільки в Європі їх налічувалося понад сорок. Після смерті Морріса 1938 року його компанію по виробництву ведмедиків очолив племінник Авраам Кац. Під час Другої світової війни вартість компанії зросла до $ 11 млн. У 1997-му, через 90 років після свого заснування, вона закрилася.
— Які ще версії появи плюшевих ведмедиків існують?
— Німецька версія появи плюшевих ведмежат відносить час їхнього створення до 1847 року. Історія така. У одному з німецьких міст жила дівчина Маргарет Штайф. Ще дитиною вона захворіла на поліомієліт і виявилася прикутою до інвалідного візка. Вона навчилася шити чудові плюшеві іграшки. Незабаром усе місто знало про неї, її іграшки мали велику популярність. Згодом сім'я дівчини відкрила родинну мануфактуру.
Племінник Маргарет, який був художником, у 1902 році розробив плюшеве ведмежа з рухомими частинами тіла. Спочатку він створював іграшки, які були максимально схожі на реальних тварин, але потім вирішив зробити їх більш казковими, через що вони стали ще популярнішими. Німецький плюшевий ведмедик був інноваційним для свого часу — лапи і голова були приєднані до тулуба за допомогою шарнірів. Таке рішення давало змогу фіксувати їх в різних положеннях.
Плюшевих ведмежат у цей період починають виробляти і в Англії. У 1926 році Алан Мілн видає свою книгу «Вінні-Пух». А в 1930-ті в Європі навіть з'являються заводні ведмеді.
— Неймовірно!
— У 1980 роки інтерес до ведмедиків Тедді зріс. Частково це пояснюється тим, що саме в цей період ведмедик Тедді постає в новому образі — плюшевого ведмедика Me to you. Спочатку цей персонаж з'являється на вітальних листівках англійської фірми Carte Blanche. А у 1995 році компанія запускає лінію м'яких іграшок. Від своїх попередників плюшеві ведмедики Me to you відрізнялися дизайном: це сірі ведмежата з латочками й блакитним носиком. У 2002 році ведмедикам Тедді виповнилося сто років. Попри свій похилий вік, іграшка анітрохи не втратила своєї чарівності. Любов до плюшевих ведмедиків за ці 100 років ніколи не згасала. Бо ці іграшки — справжнє диво, яке у всі часи були і є символом дому та затишку у ньому як для дітей, так і для дорослих.
— Плюшевих ведмедиків обожнюють колекціонери. Чи відомо, яка колекція найбільша у світі та який ведмедик найдорожчий?
- Так. З'явився термін «теддизм», що описує особливу любов до дизайну ведмедиків Тедді та колекціонування рідкісних екземплярів. Деякі з них виставляються на аукціонах. Найдорожча іграшка коштувала близько 100 тисяч доларів.
Оскільки історія створення плюшевого ведмедика обросла легендами, не дивно, що у іграшки є навіть своє свято. День плюшевого ведмедика відзначається щорічно 27 жовтня.
Зараз у світі існує чимало музеїв, присвячених плюшевим ведмедям. Відвідування музеїв — гарний спосіб побачити їх різноманітність. Наприклад, у музеї Puppenhausmuseum у Базелі зібрана одна з найбільших колекцій старовинних ведмедів у світі. Ведмедики в музеях часто виставляються разом з іншими старовинними іграшками та ляльками того ж віку, щоб краще передати епоху.
Щодо колекціонерів, їх налічується кілька десятків тисяч. Спеціально для них випускаються обмежені партії плюшевих ведмедиків. Світові аукціони періодично проводять торги, на які виставляються виключно плюшеві ведмедики. Найдорожчий плюшевий ведмідь був виготовлений із мохеру у 1929 році. Він був проданий на аукціоні за 90 тисяч доларів. Найбільшу колекцію ведмежат у світі зібрала американка Джекі Майлі — понад вісім тисяч плюшевих звіряток. Жінка зібрала такий асортимент ведмежат всього за 18 років. Цікаво, що жителі всієї країни допомагають їй поповнювати знамениту колекцію.
— За якими критеріями визначається цінність ведмедиків?
— Важливі критерії — авторство, рік та тираж випуску іграшки, її стан… Щодо авторства, у всьому світі є майстри-теддисти, які спеціалізуються лише на виготовленні ведмедиків. В Україні є кілька десятків майстрів-теддистів, чимало з яких відомі багатьом колекціонерам у всьому світі. Щодо стану раритету, він теж може суттєво вплинути на ціну. Але рідкісні екземпляри коштують дорого незалежно від стану. Дуже цінні раритетні іграшки з цікавою історією і, наприклад, фотографією першого їх власника.
— За якими ознаками колекціонують ведмедиків?
— Одні колекціонери обирають англійських ведмедів, інші — безшовних чи кольорових, авторських чи антикварних… Чимало людей захоплюються мініатюрними екземплярами.
— Мабуть, ви як музейна реставраторка знаєте чимало «таємниць» ведмедиків…
— Дійсно. Цей світ надзвичайно цікавий. Наприклад, що довші руки й ніс, то старший ведмідь (це стосується тільки антикварних, зараз чимало майстрів створюють своїх авторських ведмедів за старовинними викрійками). У англійських ведмедів, створених після Другої світової війни, коли мохер було важко знайти, лапи короткі, а мордочки плоскі через необхідність економити тканину. Важливо і те, що всередині іграшки. Деревна вовна складається з дрібної тирси. Цей наповнювач використовувався з давніх-давен, але в 1920-х роках з'явився капок — натуральний легкий бавовняний матеріал. Він також відомий як рослинний пух і являє собою пухнасте бавовняне волокно зі стручків дерева капок. Ви можете знайти дуже старого ведмедя, набитого пробкою або кінським волоссям, сіном, тоді як створені набагато пізніше будуть набиті синтетичними наповнювачами. З 1950-х років стали використовувати пінопластову крихту, а в 1960-х роках з'явився універсальний пінопластовий наповнювач під назвою Fairy Foam, який легко відновлює форму при натисканні.
Шви на носі та пазурах — дуже важливі помічники в ідентифікації, оскільки кожен виробник має свій власний характерний дизайн.
Наприклад, очі можуть бути ґудзиковими, скляними або пластиковими. Щоб відрізнити їх, притисніть око ведмедика до щоки: пластик буде теплим на дотик, а скло — дуже холодним.
Проте при колекціонуванні плюшевих ведмедиків не обов'язково орієнтуватися лише на дорогі антикварні екземпляри. У 1970-х роках виникла зовсім інша тенденція у колекціонуванні — нові ведмедики. Існує безліч сучасних компаній, які випускають красивих колекційних ведмедиків.
Раніше Ольга Буравчук роповіла про антикварні ляльки та які з них і за що колекціонери цінуть найбільше.
Читайте також: «У колах європейської аристократії лялькові будиночки завжди були бажаним подарунком на Різдво», — музейна реставраторка Ольга Буравчук
Фото з альбому Ольги Буравчук