Волонтерка Ольга Міненко допомагає бійцям від 2014 року. За цей час вона та однодумці виготовили кілька тисяч поясів та шкарпеток із собачої шерсті для захисників. Такі запити Ольга отримує незалежно від сезону, адже дані вироби, за її словами, мають лікувальні властивості. Раніше «ФАКТИ» писали про те, що пошиття адаптивного одягу для поранених взяли на себе жіночі волонтерські швейні роти.
- Ще в дитинстві мама навчила мене прясти із козиного пуху. Коли в дорослому віці у мене з’явилась перша хаскі, стало шкода викидати зстрижену шерсть, тому почала робити щось із неї для себе та рідних — здебільшого це були пояси, прикраси та шкарпетки, — розповідає «ФАКТАМ» Ольга Міненко. — Невдовзі хобі перетворилось на бізнес, я відкрила ФОП, брала участь у ярмарках, давала майстер-класи. Але у 2014 році, коли почалась АТО, увагу переключила на волонтерство, в першу чергу взялась допомагати всім знайомим по пряжі та собаководам. Пекла печиво, передавала фрукти, овочі. Тоді мені стали дзвонили воїни «Азову», їм медики порадили для реабілітації використовувати пояс з собачої шерсті. Мовляв, це краще протизапальних пігулок. І я взялась за діло…
— Чим же корисні пояси та шкарпетки?
— Взагалі вироби із собачої шерсті мають лікувальні властивості за рахунок мікропоколювання, яке людина не відчуває, бо прядеться м’якенький підпушок. В результаті кров починає краще циркулювати по тілу. Це працює щось на кшталт голковколювання і науково доведено ефективність. Наприклад, шкарпетки із собачої шерсті призначені виключно для сну та відпочинку. Вранці людина почуває себе бадьорою, готовою здолати всі вершини. Якщо ж простуда, організм активніше починає боротись із хворобою. Я не відкидаю основне лікування, бо без цього ніяк, але це допоміжне і воно пришвидшує одужання.
— Такі вироби можна носити як взимку, так і влітку?
— Так. Тому що насправді по собі знаю, що коли їздила на Сорочинський ярмарок, де вдень температура сягала 30 градусів спеки, вночі опускалось до нуля. І це серпень місяць. А на сході теж саме, тому робота кипить постійно. Ба більше, на фронті бійці часто зривають спини, бо ніхто не навчений правильно підіймати важке — без нахилу, а сидячи. Тому пояси для спини із собачої шерсті — ідеальний варіант, коли потрібно швидко стати на ноги та зняти біль. До речі, деякі мої покупці пояси навіть на горло, коліно чи лікоть прикладають й теж таким чином лікуються.
Читайте також: «Кожний день гине або отримує поранення хтось з моїх знайомих», — Ірина Солошенко
— Скільки часу потрібно для одного поясу?
- Зв’язати можу за кілька годин, але з огляду на те, що у мене кілька їх видів, то берусь відразу за кілька. Все поставлено на конвеєр. Головна задача — вичесати та напрясти шерсті, це досить трудомісткий та ручний процес, але разом з тим ти вкладаєш у це душу. На пару шкарпеток чи пояс потрібно 100−150 грамів вичесаного підшерстку. Але виключно собачого, бо тільки він має лікувальні властивості. Ми ж прядемо бійцям не тільки шкарпетки та пояси, намагаємось завжди передати якісь смаколики. Я, наприклад, сама виготовляю ще й мішечки із сухофруктами, пастилу. Влітку збираю трави і готую запашні чаї, щоби воїни хоча б на мить відчули тепло рідного дому. Й у кожен свій пакуночок кладу записочку із теплими побажаннями.
— А з якими породами легше працювати?
— Це ньюфаундленд та тібетський мастиф. Їхня шерсть не лише тепла, але й довга.
— Торік у соцмережі розмістили оголошення із закликом допомагати вам собачою шерстю для виробів військовим. Як реагували люди?
— Після 2022 року запитів побільшало, а самотужки закрити їх стало важко. Тому знайомі попросили про допомогу у користувачів соцмереж. Пост набрав шалену кількість коментарів та вподобайок. Про мене дізнались тисячі людей і почали писати з-за кордону навіть. Прислала шерсть жіночка аж з Австралії! Були бандеролі із США, Франції, Канади… Також мені постійно надсилають мішки з шерстю грумери з України.
— А що зворушило до сліз?
- Мені написала жіночка, яка з родиною виїхала з Херсону під час окупації. В неї була можливість взяти мінімум речей, які вмістились би у багажник. І уявіть собі, вона взяла не одяг собі чи каструлі, а мішок з собачою шерстю, аби передати мені. Тому я знаю її цінність.
Читайте також: На фронті загинув британський волонтер, який врятував понад 200 поранених бійців ЗСУ
І коли бійці присилають фото та відео, де дякують за вироби, це найбільша нагорода. Я вже в такому віці, коли фізично не можу йти на передову. Тому роблю все, що від мене залежить. Щоправда, здоров’я трохи підводить. На початку великої війни пряла по 3−4 пари шкарпеток на день, але потім розвинувся артрит. Був період, коли рукою не могла поворухнути. Але дякую своїм подругам, які підтримали і в свої 50 років вперше взяли шпиці до рук. Я розумію, що шкарпетки чи ті самі пояси не є товарами першої необхідності. Але вони — про турботу. І якщо кожен з нас долучиться до підтримки армії, ми точно переможемо.
Раніше «ФАКТИ» писали, як шукають зниклих безвісти.