Популярний український актор Ярослав Шахторін («Жіночий лікар. Нове життя», «Люся інтерн», «Друзі») зізнається, що досі не може забути дні, які йому з нареченою, акторкою Таїсією Хвостовою, довелося провести в окупації. Вони поїхали до його тата у Гостомель, а потім дивом змогли повернутися до Києва. У ті складні часи його сім'ю підтримував актор та військовий Володимир Ращук. Вони познайомилися на зйомках детективного серіалу «Ворон та Воробйов» (2+2), які завершилися напередодні повномасштабного вторгнення росії в Україну. І тільки після двох з половиною років відбудеться прем'єра цього 16-серійний комедійного детектива.
В ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» актор розповів про окупацію у Гостомелі, зйомки з військовим та вперше розкрив деталі свого весілля.
— Ярослав, ви довго тримали деталі вашого з Таїсією весілля у таємниці…
- Насправді ми офіційно зареєстрували наші з Таєю стосунки у жовтні 2022 року, а весілля відклали на рік через війну. Потім я, як середньостатистичний хлопець, хотів вкласти гроші в щось матеріальне, а дружина хотіла влаштували свято, яке ми будемо пам’ятати все життя, і зробила це неймовірно. 9 вересня 2023 року ми відгуляли весілля. Це було свято десь на 70 людей. Вся підготовка була на плечах Таї, вона керувала всім процесом. А я приїхав зі зміни — і на ранок весілля. Думав, це буде дуже важко, але коли на церемонії побачив всіх рідних, друзів, які щиро раділи за нас, стало так тепло на душі. Це був дійсно незабутній день, і я, безумовно, вдячний за це Таї. Тож, хлопці та дівчата, не бійтеся, не відкладайте життя на потім! Воно в моменті.
— За часів великої війни змінилися ваші стосунки з дружиною?
— Ми з Таєю разом ще з університету, вже понад сім років. В одному з етюдів нас поставили в пару, ми грали наречених, які в кінці сцени цілуються. Я був досить сором'язливий, скутий, не міг це зробити перед всіма. А Тая запропонувала зробити репетицію удвох, щоб ніхто не бачив. Після репетиції вона сказала мені: «До зустрічі під вінцем». От і зустрілися.
Мені здається наші стосунки не змінилися з часом, а стали міцнішими. Звісно, ми не ідеальні, є якісь суперечки й непорозуміння, але ми кайфуємо одне від одного. Є люди, які не можуть довго знайти свою половинку і страждають від цього. А я знайшов те, про що мріяв і що шукав все своє свідоме життя, і щасливий від цього.
— Вас і в кіно називають щасливчиком…
- Наша професія залежить від багатьох факторів, в тому числі фарту, вдачі. І поки мені щастить. Сподіваюсь, так буде й надалі. Я хотів би зіграти всіх, мати якомога більше цікавих ролей і бажано не про війну. Після перегляду фільму «Довбуш» надихнувся бажанням зіграти в історичному проєкті. Я досить амбітний актор і готовий до експериментів.
— На початку великої війни українські актори залишилися без роботи, як ви тоді уявляли своє життя?
- Я тоді думав не про роботу, а як взагалі вижити. Нам з Таєю ледве вдалося виїхати з окупації, з Гостомеля в Київ, де ми і залишалися весь час. Пам’ятаю, як доїхали до першої АЗС, де був бензин, а там два мужика сваряться за цигарки, бо не могли поділити кому які. В той момент я зрозумів, що у мене все добре.
Читайте також: «Не знав куди бігти, бо ракети літали над головою»: актор Антон Височанський про пережите під час великої війни
Взагалі, я не цураюсь будь-якої роботи. І до війни були періоди, коли я працював кур’єром. Під час повномасштабного вторгнення трохи підробляв офіціантом. І це теж було нормально. Я просто дякував долі за те, що ми з дружиною вижили.
— Пам'ятаєте почуття, коли вам запропонували одну з головних ролей у серіалі «Ворон та Воробйов»?
- Коли мені на пошту прийшло запрошення на кастинг, я дуже зрадів. Бо побачив ім’я режисера — Олександр Сальников. Це один з моїх найулюбленіших режисерів, з яким на майданчику комфортно і легко. Але мене зацікавив і сама історія, яка потім народжувалася на майданчику. Це була дійсно командна робота: продюсери, режисер, сценаристи, актори постійно щось додавали, і це все було легко і з гумором.
— Ваш напарник по серіалу — детектив Ворон, якого зіграв відомий актор та військовий Володимир Ращук. Ви вже були знайомі?
- Ми з Вовою познайомилися у перший знімальний день. Памʼятаю, це був ранок, ще темно, я побіг зустрічати Вову на вулиці — шукав в темряві величезний силует. Ми зустрілися, обійнялися і він сказав: «Полетіли». Ми з Володимиром дуже зблизилися на майданчику. Зараз спілкуємось рідко, але підтримуємо зв'язок. Я добре знаю його дружину Вікторію — ми з нею знімались в одному детективному проєкті. А з Вовою бачилися, коли він лежав в госпіталі в Києві.
Насправді, я вдячний Володимиру за те, що він підтримував мене, коли ми, з тоді ще з моєю нареченою Таєю, були в окупації в Гостомелі. Ті вісім днів, здавалися нам вічністю. Ми весь час сиділи в підвалі, майже не виходили, бо вибухи не вщухали.
Читайте також: Суперфіналіст «Голосу країни» та військовий отримав важке поранення
— Ваші з Ращуком головні герої в серіалі конкурують, а в житті?
- Ні про яку конкуренцію між нами не йшлося взагалі. Ми справді подружилися. Після слів «знято» я ніс йому цукерки або шаурму, ми класно спілкувалися. Вова мені дуже допомагав в деяких складних сценах. Витягнув мене з річки й буквально доніс до берега. В одній зі сцен нам довелося пірнати у воду. А це вже було в листопаді, на вулиці майже зима. Коли я пірнув, від холоду тіло спазмувало, легені звузились, я не міг дихати. Це було дуже складно для мене, але ми хотіли зробити ефектний кадр.
— Курйозні моменти на майданчику траплялися?
— Під час однієї сцени я трохи перестарався. Мій герой під прикриттям потрапив до бандитів, і щоб його не викрили, він прикидається хворим — в нього починається приступ, йде піна з рота. Я дуже переживав, як це втілити на майданчику. Тож на пробах для кращого ефекту, вирішив набрати тиск в судинах, затримавши дихання. Але трохи перестарався, зловив «собачий кайф» і зрозумів, що втрачаю контроль над собою, підкошуються ноги. Це тривало кілька секунд, але все минулося добре.
— В житті вам доводилося потрапляти у непередбачувані ситуації?
- Я виріс в Нікополі, кримінальні ситуації були дуже поруч, але я постійно оминав такі двіжухи. Мені здається, мій герой Воробйов перечитав «Мистецтво війни» Сунь Цзи та взяв собі за кредо: найкраща битва це та, яка не відбулася. І мені це також близьке.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв'ю актором і військовим Олександром Печерицею про службу у ЗСУ: «До нас у бліндаж заходить окупант, а в мене під рукою немає автомата».