Гарний врожай — результат великих зусиль і предмет гордості кожного городника. Баклажан вагою 2,355 кілограма виростив на своєму городі 53-річний Анатолій Пісковий з села Малий Кобелячок, що під Новими Санжарами на Полтавщині. А в обхваті «синенький» сягнув 59 сантиметрів. За формою і розміром він нагадує трилітрову банку.
— Цей «монстр» дозрів лише до технічної, а не біологічної стиглості. Тож міг би рости аж до заморозків у жовтні й набрав би ще вагу, — зауважує городник.
Цьогоріч Анатолій висадив на своїй плантації понад 20 видів баклажанів різних за кольором і формою. Довгих, круглих, фіолетових, рожевих, білих, смугастих… Він їх вирощує не стільки для споживання чи продажу, скільки заради експериментів.
Уже другий рік чоловік експериментує з кореневими прищепами.
— Підсаджування селекційного матеріалу нагадує хірургічну операцію, — пояснює городник. — До кореня розсади я прищеплюю корені кількох спеціально підготовлених споріднених рослин. Завдяки поєднанню кореневих систем культура краще розвивається і плодоносить. Цьогоріч підсаджував до баклажанів три міжвидові гібриди томатів і паслін страшний (Solánum tórvum по-науковому). Ці рослини мають найкращу сумісність з баклажанами.
За словами Анатолія, експеримент показав, що найкраща з прищеп — паслін страшний. Ця рослина родом із субекваторіальних тропіків, тому має дуже довгу й розвинену кореневу систему, яка добереться до води, як би глибоко вона не залягала. І це дуже великий плюс для виведення нових сортів баклажанів в умовах спекотного й посушливого українського літа.
До речі, зауважує Анатолій Пісковий, «монстри», дякуючи пасльону страшному, виросли якраз без поливу! До того ж кількість плодів на одній рослині була більша за середню на інших. Сусідню ж експериментальну ділянку, на якій росли баклажани з томатними прищепами, він регулярно поливав, але не отримав того результату, на який очікував.
Щоправда, в Україні досить складно дістати насіння селекційних підщеп, тому доводиться добувати їх різними шляхами із-за кордону.
Селекціонер-самоучка з Малого Кобелячка вирощує городину без застосування «хімії». Це дуже складно, оскільки у неї багато шкідників, а природні умови не завжди оптимальні. Органічні овочі, на жаль, дорогі й не мають достатнього попиту на українському ринку. Проте Анатолій переконаний, що коли в країні стабілізується обстановка, органіка набере популярності, як і в усьому світі.
— В Україні рекордні розміри плодів не реєструють, — зауважує Анатолій. — Знаю, що мої баклажани не дотягують до світового рекорду, який був зафіксований нещодавно у штаті Айова (США). Тамтешній фермер виростив баклажан вагою 3 кілограми 778 грамів, а в обхваті він перевищував 70 сантиметрів. Отож, мені є до чого прагнути.
— Що ви приготуєте з такого величезного овочу? — запитую експериментатора.
— Насіння у біологічно стиглого баклажана таке ж тверде, як гарбузове. Лузати можна, — ділиться своїми спостереженнями чоловік. — Тому його, звісно, треба вимити з м’якоті. Шкірку, звичайно ж, треба обрізати, бо вона надто груба. Від старості вона ще й колір змінює — стає коричневою. М'якуш також втрачає ніжність. Зате такий «синенький» може лежати аж до Різдва. Я минулого року на святки робив з таких баклажанів ікру.
А цьогорічний біологічно не стиглий «монстр» піде під ніж раніше, бо вже почав в’янути. Перед цим виконає лише ще одну функцію — побуде реквізитом у руках сина городника, якого він чекає в гості. Хлопець хоче зробити з ним фото на пам'ять…
Треба сказати, що любов до овочів-гігантів у Анатолія Піскового прокинулася в дитинстві. Ще бувши 10-річним хлопчиком, він за допомоги батька виростив помідор вагою понад 1 кілограм. Тепер же, набувши досвіду, мріє виростити 300-кілограмового гарбуза і 80−90-кілограмового кавуна. Тому до наступної весни постарається роздобути зернята, які мають сильний генетичний потенціал.
Раніше господар з Волині Петро Кравчук розповів, як виростити гарбуза-рекордсмена.
Фото надані Анатолієм Пісковим