В радянські часи Алла Пугачова після виступів у Прип'яті та інших концертів користувалася довірою керівництва країни.
Тому коли вона заявила про бажання зніматися у фільмі з групою «Рецитал», її затвердили без проблем, а режисером фільму виступав тодішній чоловік співачки Олександр Стефанович. Зйомки стартували на початку серпня 1980 року, а закінчилися вже у вересні. Про це пише авторка одного з блогів на LiveJournal.
Спочатку художник картини м'яко порадила Пугачовою змінити вбрання, яке являло собою довге чоловіче пальто і маленький жіночий капелюшок, що не гармоніювало і взагалі не відповідало образу героїні. У відповідь співачка почала ображати художницю, а Стефанович надіслав залагодити конфлікт другого режисера Валентину Ковальову. Але Алла, скандалячи, порвала тій лацкан пальто. Олександр нарешті втрутився, співачка жбурнула камінь у його машину та розбила скло.
Обурена знімальна група на чолі зі Стефановичем вирушила до гендиректора «Мосфільму» і заявила, що знімати Пугачову вони не будуть ні під яким соусом, настільки вона нестерпно поводиться. Умовляння не допомогли, і директор порадив запросити на роль не менш відому співачку Софію Ротару.
Спочатку із пропозицією нічого не вийшло, Софія відмовилася. Справа в тому, що вона відновлювалася аж після двох операцій на голосових зв'язках і почувала себе огидно. Стефанович та сценарист картини Олександр Бородянський розкинули мізками та змінили сценарій. Тепер він був співзвучний емоціям самої Ротару: головній героїні, співачці, загрожує втрата голосу після важкої хвороби, їй забороняють співати, але вона все одно співає, загалом були сильні драматичні переживання, що викликали відгук у Софії.
Читайте також: Купила Алла Пугачова? Похресниці Примадонни подарували дорогу машину на 20-ліття
Алла ж була шокована, дізнавшись, що замість неї зніматиметься її суперниця по естраді. Пугачова, яка звикла до того, що скандальні сцени сходили їй з рук, вибачилася перед Ковальовою, але Стефанович був непохитний і повертати скандалістку не збирався. Та ходила і до гендира студії, але той сказав їй, що в нього вперше за все життя такий випадок — відмова колективу працювати з актором, і він проти колективу не піде.
Пугачова саме тоді написала сумні пісні «Коли я піду» та «Ідучи — йди», а в інтерв'ю піднесла свою версію зникнення з фільму «Рецитал».
Звичайно, було б цікавим поєднання: у кадрі Ротару, а звучать пісні Пугачової, чи не так? Однак і від пісень Алли Стефанович відмовився. Музику написав Олександр Зацепін, запропонований Софією. Окрім того, взяли пісні «Машини часу».
На той час Юрій Андропов, який перебував біля керма КДБ, створював ручну опозицію, не зважаючи на стару культуру. Рокери були у молоді в моді, і восени 1979 року «Машина часу» стала першою в СРСР рок-групою, якій скрізь було включене зелене світло, дозвіл виступати перед широкою публікою і гастролювати будь-де, купаючись у грошах і славі.
Цікаво, що в устах Михайла Боярського і Софії Ротару, які виконали пісні «машиністів», тексти втратили натяк, що містяться в них, на жахливий радянський режим, що душить волелюбних творців. Слова чудово відбивали особисту драму головної героїні, і композиції перетворилися на звичайні естрадні шлягери.
Фільм перейменували, він став називатися «Душа». Змінили й ім'я героїні з Ганни (так звали персонажа Пугачової у картині «Жінка, яка співає») на Вікторію Свободіну. Зйомки розпочалися 13 травня 1981 року в Москві, а продовжились у Ялті.
Там сталася вже кримінальна історія, яка, на щастя, не призвела до трагедії. Злочинець спробував викрасти 11-річного сина Ротару, щоб здобути викуп. Хлопчик гуляв біля свого будинку, коли зловмисник спробував засунути його в свою машину і відвезти, але дитина відчайдушно чинила опір і втекла. Злочинця, до речі, не одразу, але зловили. Співачка, переживаючи за сина під час пошуків негідника, нікого не підвела, і зйомки пройшли за планом, після Ялти продовжившись у Ризі та Клайпеді.
Прем'єра «Душі» відбулася 16 травня 1982 року, а глядачі та преса тепло прийняли картину, яка сприяла зростанню популярності Софії Ротару, що заспівала пісні, які здобули успіх у вдячних глядачів.
Також нагадаємо, що раніше до ностальгії вдалася і сама Ротару — вона показала фото своєї мами, якої не стало 1997 року.
Фото з соцмереж